Фото: Гуманітарний штаб Ріната Ахметова
Шестирічний Сашко Сень із Шахтарська Донецької області не знає, що таке страх: не боїться ні машин на вулиці... ні снарядів над головою. Коли в місті все гуркотіло від обстрілів, він не бажав сидіти в підвалі і не усвідомлював, навіщо це. Причина нерозуміння – аутизм. Такий діагноз, який хлопчикові в минулому році поставили в Обласній клінічній психіатричній лікарні. Єдиний захист для дитини – мама Лариса; тільки вона пояснить і вбереже. Але їй самій потрібна суттєва підтримка...
Жінка з непідробним хвилюванням згадує, який жах творився кілька місяців тому в Шахтарську – танки, безперервна канонада з обох воюючих сторін. Тоді-то Сень і погодилася на варіант, запропонований Гуманітарним штабом Ріната Ахметова: негайна евакуація.
Частину літа тимчасова переселенка і її дитина провели в оздоровчому таборі "Медик-2" в селищі Сергіївка Одеської області. Там вони були в безпеці, серед доброзичливих людей, і, за словами Лариси, абсолютно нічого не потребували. Далі сім'ю Сень перевезли на базу "Факел", що під Бердянськом.
Але наставали холоди, і жінка не знаходила собі місця: з неймовірною силою тягнуло в Шахтарськ.
- Саша просив мене: "Їдемо, мамо! Вдома метеорити літають!". Не знаю, як таке народилося в його голові, – розповідає жінка. – Та й не могла я довго сидіти замкненою в чотирьох стінах, незатребуваною, без роботи.
Нещодавно Лариса і Саша повернулися додому. Зіткнулися з новою проблемою: не було виплат з догляду за дитиною-інвалідом. Сень не опускала руки – продавала квіти на місцевому ринку. Проте вже кінець сезону, і нашкребти на ліки для сина – нереально.
- Там цілий список медикаментів для стабілізації психіки, і вони дуже дієві, я своїми очима бачу ефект, – говорить мешканка Шахтарська. – Саша стає більш тихим. Держпрограми, ясна річ, зараз не працюють. Більшість препаратів я ще якось могла б купити сама, але є один, який коштує до 1000 гривень за упаковку. А він дуже потрібний!
Довелося знову звертатися до Гуманітарного штабу – і там не відмовили; закупили для малюка препаратів майже на 3000 гривень. Цього вистачить приблизно на два місяці, а що буде потім... Лариса зітхає: наближається зима, треба опалювати будинок, якось годуватися. Жінка вже отримувала "гуманітарку" – в місті роздають продуктові набори від Штабу.
Сьогодні Сень всі сили віддає турботі про дитину – але і їй самій потрібна моральна підтримка: нещодавно жінка пережила трагедію – один за одним померли батьки. Зараз вона в телефонному режимі отримує безкоштовні консультації психолога. Зізнається, дізнавшись про її ситуацію, співробітники Гуманітарного штабу проявили ініціативу і запропонували допомогу. Залишається ще одне глобальне питання: Саші треба відвідувати спеціальний навчальний заклад і розвиватися. Він цілком самостійний, але надзвичайно тривожиться в незнайомій обстановці – тобто, потребує допомоги педагогів-фахівців. Але поки таке навчання неможливе. У Шахтарську досі неспокійно – Лариса побоюється зайвий раз виходити на вулицю.
- Ми цього не хотіли. Таке відчуття, що у нас вкрали Батьківщину, – не стримуючи емоцій, розповідає жінка. – Виходить, зараз ми нікому не потрібні, крім Гуманітарного штабу?.. Я молюся, щоб у них все було добре – у всіх нас. Не уявляєте, як мені шкода наших хлопців! Немає такої ідеї, через яку українець повинен вбивати українця.