Інваліду з Луганська доставили необхідні ліки. Фото: Гуманітарний штаб Рината Ахметова
Чи легко прожити сьогодні на 2450 гривень на місяць? А якщо ти – інвалід, якому тричі на тиждень, довічно потрібно проходити гемодіаліз? А якщо мізерну пенсію не виплачують через військові дії в твоєму місті – тоді як?
- Та ніяк, – просто відповідає на ці запитання 38-річний луганчанин Олег Краснобрижа. – Без сторонньої допомоги тут не обійдешся. В цьому сенсі мені пощастило...
Дев'ятнадцять років тому Олег захворів на цукровий діабет. Лікувався в Луганській міській поліклініці №11. А в 2006 році у чоловіка почалися проблеми з нирками і підшлунковою залозою, до того ж, зір став стрімко погіршуватися. Коли чоловік звернувся в клініку "Новий зір" в Києві, лікарі сказали: операція на очах ніякого результату не дасть – через основного захворювання проблеми будуть тільки наростати. Доктора виявилися праві: сьогодні Краснобрижа страждає хронічною нирковою недостатністю і сліпотою (відшаруванням сітківки). У 2012-му чоловік переніс інсульт.
До тих пір, поки в Луганську зберігався мир, Олегу вдавалося якось зводити кінці з кінцями: він отримував пенсію по інвалідності, а частина ліків для гемодіалізу надавала лікарня відповідно до державної програми. Але влітку благополучне існування в місті завалилося. З липня виплати отримати було неможливо. Не тільки в будинках, але і в лікарні зникли світло і вода – та й видаткові матеріали, препарати закінчилися.
Відсутність процедури гемодіалізу для хворих з хронічною нирковою недостатністю – це смертельний вирок: без штучного очищення крові організм поступово отруюють продукти розпаду в процесі обміну речовин (які виводяться із сечею у здорових людей). Щоб врятувати життя, в кінці липня Краснобрижа прийняв рішення виїхати з Луганська. За допомогою Національної асамблеї інвалідів України чоловікові вдалося поселитися в готелі для сліпих в Києві. Столична Перша дитяча лікарня прийняла пацієнта і надала послугу з проходження гемодіалізу. Олег переоформив пенсію на місці і став чекати виплат.
Всього цього, як з'ясувалося, недостатньо: витратні матеріали та медикаменти треба було купувати самому. Тоді співробітниця Національної асамблеї інвалідів зателефонувала на гарячу лінію Гуманітарного штабу Рината Ахметова і розповіла історію свого підопічного. В Штабі на прохання відгукнулися швидко: подзвонили Краснобрижеву, звірили обставини, оформили матеріальну допомогу і вже через півтора тижні доставили потрібні препарати на суму 5000 грн.
- Спасибі Гуманітарному штабу за підтримку. Вона дуже істотна, тому що ліки подорожчали, і впоратися одному з усім цим мені було б дуже важко, – зізнається Олег.
На перший час чоловікові вистачить ліків для стабілізації тиску і процедури штучного очищення крові – правда, вже сьогодні він задається питанням: а що потім? Луганчанин мріяв би повернутися в рідне місто, однак родичі розповіли, що через обстріли в домі Краснобрижева вилетіли вікна і двері. Їх якось забили дошками, але зимувати там не можна.
- Таке відчуття, що я живу на пташиних правах, – тяжко зітхає інвалід. – Тут, у Києві, люди ставляться до мене добре, ніхто жодного разу не сказав, мовляв, "чого ти сюди приїхав". Але я ж не можу залишатися в цьому готелі вічно. Що буде далі? Коли все налагодиться в Луганську, щоб я знову там лікувався – вдома? Це не відомо. Майбутнє як в тумані...