Шістсот тисяч жителів Донбасу не мають доступу до продуктів харчування, заявляють в ООН. В основному, це жителі непідконтрольних територій і так званої "сірої зони". У дефіциті, як, наприклад, у селі Новолуганське, звичайні товари. Постачальники відмовляються завозити їх у прифронтові населені пункти. Це небезпечно, крім того, є багато обмежень. Як в умовах гострої нестачі продовольства виживають люди?
У селищі Новолуганське живе чотири тисячі осіб. А на центральному ринку в розпал робочого дня — нікого.
Перші і єдині покупці — ось ця сім'я. Прийшли за молоком і хлібом. В гаманці у Наталії Беші – трохи більше двадцяти гривень. Але це не головна проблема.
А ось і перший продавець. Надія Кравченко показує свій торговий відділ.
Раніше вітрини були заповнені м'ясом, баликами, ковбасами. Тепер же – зовсім мізерний асортимент. Торгувати нічим.
Після кількох місяців боротьби за свій бізнес Наталя вирішила його закрити на невизначений час.
А багатодітна мама, яка сподівалася купити на ринку їжу, знаходить тут тільки хліб.
Продуктом першої необхідності Новолуганське забезпечує місцева пекарня.
Борошно сюди завозять через блокпост. Пропускають – трохи більше половини від необхідного обсягу. Тому хліба випікають менше. Запас борошна намагаються тримати на кілька днів.
У селищі – дрібних магазинів залишилося не більше десяти. Ще два тижні тому їх вітрини взагалі були порожніми, сьогодні – дещо на прилавках з'явилося. А що буде завтра — продавці не знають.
Жителі Новолуганського гостру нестачу продуктів відчувають з початку осені. За даними селищного голови, закрилася кожна друга торгівельна точка.
Життя в таких селищах місцеві називають жахом. Третій рік – безперервні обстріли, брак елементарних продуктів і медикаментів.
Два роки в цю аптеку офіційні постачальники не завозять ліки. Небезпечно і складно провезти. Щоб у продажу були хоча б найнеобхідніші препарати, господиня везе їх сама — в автобусі, в поліетиленових пакетах.
Але найстрашніше – обстріли. Люди живуть буквально на лінії фронту і щодня ризикують життям.
Чоловік Валентини Драчевої від осколків ховався за цим деревом. Але воно його не вберегло. П'ятдесятидворічний чоловік помер у лікарні через численні поранення голови.
Після непоправної втрати Валентина досі не може оговтатися.
Сьогодні з нею живе старенька матір. І доводиться економити на всьому. Пенсії вистачає на одну поїздку в магазин – за 30 кілометрів.
Жити на лінії розмежування стає все більш нестерпним. І з найменшої ескалації воєнного конфлікту – ситуація різко погіршується.
План порятунку вже розроблений, готується рішення кабміну, – повідомив радник міністра. На законодавчому рівні хочуть в рази збільшити ліміти на ввезення продовольства.
Сьогодні більшість людей просто не вижили б без підтримки гуманітарних місій. Тому продуктову допомогу по обидві сторони від лінії зіткнення доставляють регулярно.
2/3 опитаних Донецької області вказали, що гуманітарна допомога видається і 80% цієї допомоги від Гуманітарного штабу.
Цієї осені волонтери Ріната Ахметова приїжджають у Новолуганське вдруге. Сьогодні роздали вісімсот продуктових наборів. Крупи, цукор, олію, консерви люди тут дуже чекали.
Настрій у Валентини та її мами Марії Демидівни – різко покращився. Старенька навіть вперше років за сорок взяла в руки гармонь.
"У містах і селищах, які знаходяться на лінії розмежування, залишилися найбільш незахищені – це люди похилого віку, інваліди, багатодітні сім'ї. Дуже багато народжується дітей, незважаючи на те, що йде війна. Цим людям треба допомогти", – каже Римма Філь, координатор Гуманітарного штабу Ріната Ахметова.
Третій рік волонтери штабу привозять продукти у найвіддаленіші населені пункти Донбасу. Працюють – незважаючи на обстріли, розбиті дороги і блокпости. По обидві сторони від лінії зіткнення вже роздано 10 мільйонів п'ятсот тисяч наборів виживання. І це число щодня зростає.
Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "События недели" на каналі "Україна".