Співробітники Селидівського відділення поліції виявили 24-річного чоловіка, який в 2014-му і 15-му роках воював в рядах бойовиків. Але, за його словами, розчарувався і покинув незаконне збройне формування. Щоб уникнути відповідальності – заліг на дно у власної бабусі. Тепер йому загрожує до 8 років в'язниці.
А могло бути інакше. Повіривши російській пропаганді і щедрим обіцянкам бойовиків, а пізніше люди, що розкаялися, їх уже сотні, – рвуться додому – на підконтрольну Україні територію. Надію повернутися до нормального життя їм дає спеціальна програма "На тебе чекають вдома". Кого звільняють від кримінальної відповідальності українські суди?
Держкордон України з Росією. Через кілька хвилин її повинен перетнути Сергій. Якщо його зараз випустить російська сторона, то він буде затриманий українськими спецслужбами.
Повернення Сергія в Україні – результат багатомісячної операції. Він прийшов здаватися, щоб покінчити зі своїм минулим і повернутися додому.
Вступив в 2014 році до лав ополчення влітку, був автоматником, стояв на блок-посту.
А це Руслан. Раніше він також прийшов з повинною. У тому ж 2014 році в Слов'янську приєднався до незаконних збройних формувань.
Коли в місті почалися активні бойові дії, забрав сім'ю і втік.
Світлана готувала їжу для бойовиків в Слов'янську.
Коли українські військові звільняли місто, Світлана втекла разом з бойовиками. Але, запевняє, що її забрали примусово.
Вже незабаром ці люди зрозуміли, що їм з так званими "Новоросіями" не по дорозі. І почали шукати можливості повернутися на підконтрольну Україні територію.
Для таких добровольців уже два роки під керівництвом Служби безпеки України працює програма "На тебе чекають вдома". Втім, поширюється вона не на всіх.
Тим, які вчинили тяжкі злочини: вбивства, насильство, пограбування – програма шансу не дає.
І Сергій, і Руслан, і Світлана запевняють, що потрапити до лав незаконних збройних формувань їх змусили обставини, але крові на їхніх руках немає.
Руслан каже, що йому піти на блокпост запропонував сусід. Погодився, бо там був шанс отримати продукти.
Але, одна справа слова, інше, що відбувалося насправді. На кожного учасника програми перевіряють по всіх базах.
Опитують свідків. Ось щирість слів Світлани намагаються підтвердити на детекторі брехні.
Таку ж перевірку пройшов і Сергій, який переходив кордон. Тепер його чекають у суді. Зараз долю колишнього бойовика вирішуватимуть.
Обвинувачений розповідає, що в 2014 році працював охоронцем. Його відправили охороняти шахту в Лисичанську, яку хотіли захопити бойовики.
Сергій згадує, що його затримали і привели до одного з командирів бандитів.
Зараз Сергій і такі, як він, представляють реальну небезпеку для бойовиків і певну цінність для українських спецслужб. Багато бачили, багато знають і своїм переходом на українську сторону змушують нервувати інших учасників незаконних формувань. Адже обов'язкова умова проходження програми – це співпраця зі слідством. А розповісти є що.
Коли Світлану забрали зі Слов'янська, вона потрапила в Донецьк. Знову готувала їжу. І мимоволі побачила всю кухню формування підрозділів бойовиків. Там, в будівлі юридичної академії, був перевалочний пункт для навербованих новобранців і російських військових.
Випускати таких людей бойовики, природно, не хочуть. Залякують, що після повернення на підконтрольну територію з тих, хто повертається, розправляться.
Сергій продовжує свою розповідь як, після допиту людьми в міліцейській формі, йому запропонували вступити в ряди бойовиків.
Одного разу він вже намагався піти. Дізнався про програму. Поділився з одним. А той його здав.
Сергія посадили на підвал. Щоб уникнути подібних ситуацій співробітники СБУ підтримують зв'язок з бажаючим вийти через довірених осіб, які не викликають підозри у бойовиків.
Щоб про програму на тому боці дізналися більше людей, спецслужба проводить агітацію через інтернет, ЗМІ та навіть ось таким методом, за допомогою агітаційних снарядів.
Руслану, наприклад, про програму розповіли близькі.
Тим часом суд над Сергієм триває.
Прокурор, на увазі озвучених обставин, просить суд звільнити Сергія від кримінальної відповідальності.
Руслан по поверненню додому також пройшов такий суд.
Зараз працює на СТО.
Вільно вулицями Слов'янська тепер ходить і Світлана.
Для Сергія момент істини. Суддя зачитує рішення. Визнає його винним, але згідно з програмою і відповідним законам кримінальну відповідальність знімає.
Сергій зізнається, що закінчення суду над ним очікував не один десяток людей з того боку. Тепер багато можливо вирішуватися піти за його прикладом.