Ігор Лосинський – справжній морський вовк, відомий "Одеський джентльмен", перекладач, а зараз – викладач Морехідного коледжу технічного флоту Одеської національної морської академії.
ПУСТОТЛИВИЙ ЯШКА. "Сегодня" дізналася, що така багатогранна особистість виросла в справжній династії моряків. "Мій тато – військовий моряк, а дід і зовсім 47 років віддав морю. Куди тільки його не закидала доля! У 1939 році він навіть перевозив іспанський золотий запас, хоч Радянський Союз довгий час відхрещувався від цієї операції. На судні тоді були вибухові пристрої – щоб у разі небезпеки не здатися ворогові. Після прибуття в порт дід зібрав у совочок всі монетки, що залишилися, і передав їх представникам НКВД на березі. А з іншого плавання він привіз мавпочку Яшку, яка відразу почала господарювати вдома. В результаті бабуся не витримала і пред'явила ультиматум: або вона, або мавпочка! Довелося віддати Яшку в зоопарк", – згадує моряк і додає, що сам він якось привіз з плавання красивого папугу.
"Вдавалося привозити й оригінальні сувеніри. Одного разу ми йшли по Амазонці і на причал, куди підійшов наш катер, вийшли аборигени і винесли сувеніри на продаж. Там я придбав маску у вигляді людського обличчя, ось тільки зроблена вона була з панцира черепахи. Мені навіть здається, що зуби у неї людські", – сміється Лосинський. І зізнається, що незважаючи на морські сімейні традиції, міг і не стати моряком.
"Я збирався вступати в морехідку, але моїм улюбленим предметом завжди була англійська мова. Тому пішов вчитися в Одеський університет Мечникова на факультет романо-германської філології. Після розподілу я повинен був відправитися в школу, але вирішив боротися за мрію і пов'язати життя з морем. Чимало сил і часу я витратив, перш ніж мене перенаправили в Чорноморське морське пароплавство, де і працював в якості адміністратора пасажирської служби, секретаря комсомольської організації", – зізнається моряк.
СПОЧАТКУ ЗАХИТУВАЛО. Свій перший рейс одесит пам'ятає дуже добре. "У дитинстві мій клас переміг у конкурсі стройової пісні і отримав нагороду – круїз на розкішному лайнері "Україна". І ось в січні 1985 року я на "Україні" вирушив у свій перший рейс: Одеса-Батумі-Одеса. Морози тоді стояли страшні – вся акваторія порту була покрита льодом. Та ще й штормило дуже", – згадує Ігор Лосинський і додає, що тоді йому дуже допомогли бувалі моряки. "Я жив у двомісній каюті і спав на верхній ліжку – мене дуже заколисували. І тоді мій досвідчений сусід порадив лягти так, щоб голова була там, де раніше лежали ноги тому, що судно йшло з невеликим креном, а голова повинна бути вище ніг", – розповідає моряк.
Найчастіше Ігор працював на круїзних судах. Так, наприклад, йому вдалося зробити кілька навколосвітніх рейсів на флагмані радянського пасажирського флоту "Максим Горький". "Одного разу ми йшли по Амазонці і зупинилися поруч з одним островом. Поки всі відпочивали та купались, я разом з товаришем вирішив дослідити джунглі. От тільки коли настав час повертатися, ми зрозуміли, що заблукали. Тоді ми попросили по рації, щоб на теплоході подали сигнал – хотіли по гудку дістатися, але так нічого і не почули. Довелося ще трохи поблукати, перш ніж знову зійти на борт", – розповідає моряк.
І згадує, як в інший раз вирішив сходити в заміський зоопарк. "Коли нарешті до нього дісталися, в салон машини на нас направили дула автоматів! Виявилося, що в цьому "зоопарку" тренувалися спецназівці виживати в небезпечних умовах джунглів", – розповідає моряк.
Ходив наш герой не тільки на лайнері, а й на теплоході "Леонід Собінов": "Ми перевозили кубинських солдатів до воюючої Анголи і назад. Одного разу мені навіть вдалося переговорити наодинці з Фіделем Кастро. Я стояв на трапі, коли прибула кубинська делегація. І поки спецслужби відтісняли сторонніх, революціонер підійшов до мене, поплескав по плечу, і ми встигли обмінятися кількома словами, перш ніж хлинула юрба".
СЛОВНИК МОРЯКА
Не так давно Ігор Лосинський видав "Словник морської повсякденної мови жителів Одеси". У ньому зібрані афоризми і мудрі поради моряків: "Якщо хочеш жити в затишку – пий, гуляй в чужій каюті", "Моряк повинен вміти підходити до причалу, до столу і до жінки", "Один раз живемо!" – фраза, яку говорять моряки один одному, якщо виникає сумнів, відвідувати розважальний заклад або вчиняти будь-яке божевілля.