Євген Макаров. Фото: з архіву Е. Макарова
29-річний Євген Макаров, хоч і виріс в Одесі, але 8 років тому переїхав до Криму, повернувшись на батьківщину тільки під час недавніх політичних чвар. За порадою батьків, вставши на облік в центр зайнятості, Євген, який з дитинства займався бальними танцями, через півроку відкрив свою школу танців, ставши прикладом для переселенців з Криму і з Сходу. "Сегодня" ближче познайомилася з танцюристом, виявилося, в Криму Євген "дотанцювався" до заслуженого артиста, але часу на бізнес так і не знайшов.
"У Севастополі я прожив сім з половиною років, працював в академічному театрі танцю народного артиста України Вадима Єлізарова", – розповідає наш співрозмовник. І зізнається, що їхав тому, що захотів додому. "Вийшло так, що я покидав Крим саме під час тих подій, 6 березня. На в'їзді в Балаклаву стояли зелені чоловічки, російські джипи, але перешкод не було. Через два дні після того, як я поїхав, звідти вже нікого не випускали", – продовжує танцюрист.
ХОТІВ У ТЕАТР. За словами Євгена, напружена робота в Криму зовсім не залишала часу для заняття бізнесом. "Ми роз'їжджали по закордонах, у нас були гастролі по півтора місяці в Китаї, Франції, Туреччині", – каже переселенець. Зате, по поверненню в Одесу, така можливість нарешті з'явилася. "Першим ділом я пішов в театр музкомедії. Як і всіх, моїх батьків теж турбував стаж, відрахування в пенсійний фонд. Але ситуація була важка і місць в музкомедії не виявилося, тому я пішов в центр зайнятості, заради трудової книжки", – зізнається танцюрист. І додає, що за його незвичайної професії вакансій там теж не було, а запропонувати переселенцю змогли тільки безкоштовні курси.
ЯК У ВИШІ. "Я погодився, так як справа була влітку, набирати учнів наприкінці шкільного року не було сенсу. Я б тільки витратився на рекламу, а дітвора через місяць пішла б на канікули. Тому пішов на курси підприємництва. Мені було цікаво просто для свого розвитку", – згадує наш герой. І додає, що за два тижні навчився багато чому. "Наприклад – складати бізнес-план. Крім того, що скласти, його ще потрібно захистити перед комісією, як у вузі! Уявіть, сидить дванадцять чоловік – економісти, фінансисти, успішні бізнесмени... І всім потрібно довести, що твій проект не прогорить, що він гідний жити і приносити прибуток", – каже молодий бізнесмен. І зізнається, що паралельно з курсами почав шукати зали, учнів і при місцевій гімназії виявив ансамбль, танцюючий в різних напрямках. Євгенія взяли на чверть ставки, але хлопець задоволений, мовляв, все складається не так швидко, як хотілося б, в зв'язку з обстановкою в країні. "Ніхто не знає, що буде далі. А я повільно, але упевнено рухаюся в своєму напрямку, бо оптиміст по життю", – закінчив розповідь танцюрист.
Зараз у Євгена три зали: великий, на 145 кв. м – дуже пристойний навіть за мірками Одеси, маленький, де пари займаються індивідуально і фітнес-зал. У Євгена вже порядка 25 учнів, в основному це школярі, яких маестро вчить плавним рухам і граціозні танці. "Взагалі, я запрошую і тих, кому за 18, а оголошення розклеюю сам. По-перше, мені це не важко, а по-друге, я звик все робити самостійно", – зізнається учитель танців. Зараз в школі, де працює Євген, між паралелями п'ятих і сьомих класів проходить конкурс "Танцюють всі", тому наш герой займається більше постановочної діяльністю, намагаючись залучати дітвору до творчого процесу, підбору музики. "З дітьми цікаво, у них, правда, зараз дебошірний вік, все приколісти, все вже щось розуміють. Я нормально ставлюся до цього, тому що сам це пройшов. Діти мене заряджають позитивом, головне – це зацікавити їх", – ділиться Макаров.
Євген зізнався нам, що йому було легше влаштуватися в Одесі, оскільки він мав при собі всі необхідні документи. Втім, тим, хто переїжджає зі східних областей через військові дій і не встигає прихопити паспорт, наш герой радить, в першу чергу, не падати духом. "Взагалі, має допомагати держава, але й самі люди не можуть сидіти склавши руки, вішати ніс і скаржитися. Цілеспрямованість має бути присутня, але ж усім потрібно відчувати якусь підтримку й опору. Адже тут ти чужа людина, всі твої ідеї, напрацювання, бізнес – залишилися там", – каже танцюрист. І додає, що в долі переселенців важливу роль відіграють і прості одесити. "Дуже важливо, як вони поставляться до біженцю або переселенцю, як приймуть, чи підтримають морально". За його словами, робота повинна приносити задоволення. "Мені особисто подобається моя справа, і чим більше завантаженість – тим більше задоволення. Я можу втомитися тільки фізично", – сміється Євген.