Євгенія і Руслан Носач. Фото: Т. Самотий
Євгенія і Руслан Носач приїхали до Львова з Севастополя. Одружені вже вісім років, Руслан – корінний кримчанин, Євгенія прожила на півострові останні 15 років. У січні цього року вони переїхали до Львова як вимушені переселенці. Уже через місяць перукарі з Криму відкрили у Львові свій салон краси. Ми відвідали їх салон і розпитали сімейну пару, як їм живеться і працюється в самому серці західної України.
Гнітила ситуація
"Все почалося з того, що світ в один день змінився – у нас вкрали Крим. Це нечесно, абсурдно і непорядно. Якщо росіяни вважали, що це їхня земля, то треба було вирішувати питання через суд. Якщо хтось хотів жити в Росії, то нехай би переїхав. Ми хочемо жити в Україні. Спочатку ми ще придивлялися, але коли зрозуміли, що це надовго, вирішили виїхати. До речі, дуже змінився Севастополь в психологічному плані – став таким собі "військовим містечком". Нас це гнітило. Речі всі ми перевезли ще в листопаді в Дніпропетровськ до родичів, в Криму залишився тільки ділянку землі, де ми планували будувати будинок. До кінця року ми допрацювали, а 30 грудня минулого року сіли в машину і через день були вже в Дніпропетровську. Там ми провели близько двох тижнів, з родичами і 14 січня прибули до Львова", – розповідає Євгенія.
Фото: Т. Самотий
Чому саме Львів?
За словами жінки, її чоловік відразу хотів саме в цей місто, хоча вона пропонувала Київ, Ужгород, або Чернівці.
"Він пішов за квитками і, по поверненню сказав, що були тільки на Львів, інших, мовляв, не продавали. Ніхто нас там не чекав і місця теплого не пропонував. Єдина зачіпка – знайома з одного з майстер-класів дівчина-модель. Пізніше вона допомогла знайти квартиру за нормальною ціною, без посередників. А перші дні ми знімали маленьку квартирку, подобово, для туристів – там ми зупинялися під час першого візиту до Львова, до війни. Господар навіть зробив нам знижку як переселенцям", – говорить Євгенія.
Потім, за словами переселенки, вони з чоловіком через інтернет знайшли приміщення у Сихівському мікрорайоні Львова.
"До влади за допомогою не зверталися ми, крім того, що зареєструвалися, як вимушені переселенці. Самі робили всі довідки та документи. Розумієте, чим би ви не займалися, завжди виникають питання і проблеми. Але, як висловився мій чоловік: "Якщо тут чиновники розмовляють саме так, як я бачив, то ми будемо жити в цьому місті. У нас, окрім як: "Я сказав і крапка!", не буває". Це було нове для нас", – стверджує Євгенія.
Як стартував бізнес
Підшукавши приміщення, Руслан з дружиною зробили невеликий ремонт і на початку лютого відкрили салон.
"Але як це було – в одній кімнаті ще білились стіни, а в другій ми вже обслуговували клієнтів. Потім навпаки. Уявляєте! За принципом: очі боятися – а руки роблять. А перша клієнтка була ще на тій квартирі, що ми знімали подобово, – згадує наша знайома.
Фото: Т. Самотий
Клієнтів вони знаходили через соцмережі та організацію "Кримська хвиля", яка допомагає переселенцям із Криму і Сходу. Вже встигли познайомитися з місцевими фотографами і моделями, щоб робити сесії. Незважаючи на те, що це "старт", люди, на думку Руслана і Жені, до них йдуть – робити стрижки, зачіски, фарбування, манікюр та інше. Адже вони тільки інструментів привезли з Криму – дві валізи і одна коробка.
"Багато приходять подивитися на нас, як на дивину – приїхали з Криму, а розкажіть, як там. Але це теж – своєрідна реклама. Якщо чесно, то, коли ми їхали сюди, багато нас зупиняли, в глибині душі були сумніви. Але тепер, мій тут взагалі, нібито все життя жив у Львові. На українській добре говорить. Мені важче, я поки що говорю тільки російською. У той же час, я в захваті від такого теплого прийому: підтримка людей, добрі слова. Чужі люди до нас приходили і питали: чим допомогти, грошей не треба ... ", – розповідає співрозмовниця.
Сім'я поки що не нудьгує по Криму. "Особливої ностальгії немає. Якщо б це був Крим, як рік тому – я хочу, а той, що зараз – ні. Чоловік каже, що, напевно, ми залишаємося тут жити назавжди. Якщо все вийде і бізнес піде вдало, то напевно, так воно і буде", – додала Євгенія Носач.