Днями волонтери з Львівської області, подолавши "на колесах" більше 1300 км зі Львова і назад, доставили для українських бійців на Донбас близько 20 тонн продовольства.
Рухаючись більше 20 годин міні-караваном: на мікроавтобусах і позашляховиках, волонтери "Самооборони", майже без сну і зупинок, привезли з собою традиційні для свята Воскресіння Христове тисячі пасок, писанки, копчені м'ясні вироби, 600 кг вже готових вареників, адресні посилки від рідних, а також макарони, крупи, спеції, каву, шоколад. Не залишилися бійці і без "обновок" – з вантажем приїхали нові шкарпетки, білизна, засоби гігієни та інші "потрібності". Поранені солдати в госпіталях отримали медикаменти, передачі та вітання від рідних.
Фото: Т. Самотий
Масксітки зі сміття і "джипи" з усього світу
"Наші діти сплели своїми руками більше шести тисяч квадратних метрів маскувальних мереж, з клаптиків і, фактично, "сміття", які ми забираємо на швейних фабриках. Їх ніхто не змушував – вони самі, підлітки від 14 до 18 років. А підприємці навіть раді, що ми це забираємо, і їм не треба витрачати гроші за вивіз сміття", – говорить Нодар Каралашвілі, глава" Легіону патріотів "Галичина".
За словами волонтера грузинського походження Нодара, хлопці дуже переживають за українських солдатів і будуть продовжувати допомагати їм, чим зможуть.
"Це наша тринадцята поїздка на Донбас, але ми не забобонні і бояться нічого. Все, що везли з собою – передали звичайні люди та організації. Більше 600 кг вареників зліпили жінки з волонтерських центрів, розкиданих по всій області, їх же діти розмалювали писанки. Позашляховики ми привезли для наших хлопців з 80- і 24 бригади. Машини пригнані з Латвії та Польщі, там їх дешевше купувати. Гроші на машини передала діаспора зі США, одна з приватних львівських фірм, а на третю скинулися "Самооборона і львівські бізнесмени. Машини ми передаємо на баланс ЗСУ, визначеної бригади, і вже командир вирішує, хто на них буде їздити. З нами їхала побутова хімія, запчастини до вантажних машин – вартість усіх "подарунків" доходить до мільйона гривень", – говорить заступник львівської "Самооборони" Сергій Дзядик.
Фото: Т. Самотий
Після прибуття на одну із військових баз волонтери разом із солдатами дружно, до ночі, розвантажували величезну фуру, а на наступний день, пересортувавши подарунки, на своїх машинах відвідали більш ніж 20 точок, де стоїть українська армія – Кримське, Щастя, Станиця Луганська, Старобільськ Артемівськ, Краматорськ.
"Наші волонтери по розбитих дорогах добиралися і до найбільш "гарячих точок", що знаходяться прямо на передовій, але ми не можемо називати ці села і селища – це стане справжнім подарунком ворогові. Зате можу сказати, що випробували на собі всі принади солдатського життя – спали прямо на підлозі, як вони, по три дні обходилися без душу, зубної пасти та інших принад цивілізації, їли незрівнянно смачну солдатську кашу – перловку, яку називають "кризовою". Хлопці – молодці – не кожен може витримати такий спосіб життя і не втратити самовладання", – говорить волонтер Андрій Загородников.
Обійняти земляка і повернутися додому
"Я "прокотила" з волонтерами більше 1000 км, щоб вручити посилки вчителю фізкультури з нашого села. Він зараз перебуває в Кримському. Але, уявляєте, мені до нього не дозволили їхати – жінок на небезпечні точки не беруть. Це мене дуже засмутило. Але Сергій-фізкультурник, як дізнався, що землячка тут, всякими неправдами рвонув до Лисичанська, на нейтральну територію: спочатку на військовій машині, потім на таксі. А військові з нашої точки відправлялися в Лисичанськ на "Нову пошту", і підхопили з собою в машину", – каже Надя Танчик.
Фото: Т. Самотий
За словами дівчини, в мирному житті з бійцем Сергієм вони навіть не вважали себе близькими друзями. "Але коли зустрілися в Лисичанську, у мене дві хвилини текли сльози. У нас було 10 хвилин, щоб обійнятися і поговорити під дощем. Це щастя, що він живий і веселий, хоча дуже втомлений. Віддала йому всі талісмани і ладанки з обіцянкою все віддати назад, коли повернеться додому. Спасибі військовим, які допомогли зустрітися із земляком", – додає Надя.