Хостели в місті працюють, і, незважаючи на зростання цін, процвітають. Фото: І. Колонтай
Багато дніпропетровці своїм прикладом доводять, що і в кризу можна починати свою справу і бути успішним. Причому часто для цього не потрібні великі капіталовкладення і витрати на найманий персонал.
"Організувати успішну справу можна в будь-який час, головне – з'ясувати потреби людей, вони є навіть в умовах війни, – розповіла "Сегодня" керівник громадського антикризового клубу в Дніпропетровську Анна Лівша. – Ми проводимо тренінги і курси, вчимо людей організувати свою справу". За словами Лівші, за вісім місяців існування клубу п'ять його випускників вже обзавелися власною справою і непогано заробляють. Список антикризових ідей широкий: сайти знайомств з іноземцями, інтернет-магазини з продажу б/в речей та меблів, вуличний фаст-фуд, перепелині ферми, оренда недорогої нерухомості, хостели, доставка домашніх обідів в офіси, продаж консультацій, послуг та комп'ютерних програм за рубіж.
"Зараз є можливість вигідно купати бізнес, – продовжує Лівша. – Нещодавно у нас в місті продавали три точки фаст-фудів за 250 тисяч гривень. Зараз це близько $ 8000, а до кризи такий бізнес коштував $16 000. Це три повністю укомплектованих торговельних павільйони з обладнанням для виробництва хот-догів, вафель, пончиків, з усіма дозволами і ліцензіями. Термін окупності проекту – близько року. Все одно людям потрібно їсти, і багато будуть, як і раніше, харчуватися у фаст-фудах".
Один з випускників курсів зайнявся доставкою обідів в офіси. Готує разом з мамою і сестрою, без найманих працівників. На місяць у сім'ї виходить 15 тис. грн прибутку. А от великі кейтерингові компанії, які цим займалися, зазнають збитків, їм нічим платити численним співробітникам. "Зараз замовлення скорочуються, тому вигідно працювати невеликим колективом з дрібними замовниками, починається епоха невеликого сімейного бізнесу", – говорить керівник антикризового клубу.
Сім'я Соколових з Ювілейного зайнялася вирощуванням перепелів – продають м'ясо і яйця птахів в невеликі торгові точки і в інтернеті. Кажуть, витрати в 150 тис. грн на обладнання окупилися за півроку. "Це непоганий бізнес, хоча перекваліфікуватися в пташників було складно, все-таки мама за освітою педагог, а я займався продажем комп'ютерної техніки, яку із зростанням валюти перестали купувати, – розповідає Олег Соколов. – У нас немає найманих робітників, тому навіть вбивати птицю доводиться самим. Дохід – близько 30 тисяч гривень, на життя вистачає".
Євгенія Жерносєк працювала менеджером в турфірмі, потім вона закрилася. В цей же час без роботи залишилася і її подруга. "У неї були деякі накопичення, а в мене – дві квартири на Перемозі, розташовані поруч: одна від бабусі дісталася, у другій жили ми з мамою". Дівчина переїхала з мамою до подруги, а з двох квартир вони зробили невеликий затишний хостел. Паралельно з цим бізнесом дівчата відкрили і шлюбне агентство для іноземців. Про доходи Євгенія не говорить, але зазначає, що живе краще, ніж до кризи. "Величезне задоволення від того, що ти можеш чесно заробляти гроші в непростий час, – каже дівчина. – Зараз до нас часто звертаються дівчата, щоб вийти заміж і виїхати. А мені кожній з них хочеться дати пораду самим починати щось робити, а не розраховувати на чоловіків".