Одеса відзначила День визволення міста від фашистів. Рівно 70 років тому війська 3-го Українського фронту з боями обійшли з північного напрямку угруповання румуно-німецьких військ, які засіли в місті та за підтримки заздалегідь закинутих у тил противника партизан змусили ворога покинути місто. У самому місті за рідкісним винятком бої майже не віюбувались – ворог втік, кидаючи все, що заважало відходу. Історики кажуть: такий поспіх ворожої армії був обумовлений тим, що її командири боялися втратити контроль над переправою через Дністер – в іншому випадку все угруповання потрапило б в котел і загинуло. Завдяки вмілій атаці радянських військ Одеса зберегла безліч пам'яток культурної спадщини, які фашисти планували підірвати, але не встигли. У день ювілею визволення реконструктори показали, як в 1944 році визволителі рятували Театр опери та балету.
За легендою театралізованого дійства кілька десятків німецьких солдатів намагалися утримати будівлю доти, поки підривники не закінчать свою чорну справу. Бутафорний бій триває недовго. Лічені хвилини, десятка півтора пострілів – і окупанти розбиті, а за кілька хвилин потому над балконом театру на вітрі замайорів прапор перемоги. Потім під оплески сотень глядачів "червоноармійці" стали виносити з фойє будівлі ящики з муляжами вибухівки. "Наскільки я пам'ятаю з того, що мені розповідали, все було трохи не так, розміновувати театр почали ще партизани і місцеві жителі, але мені все одно дуже сподобалося. І мій син просто в захваті. Назбирав собі цілу кишеню стріляних гільз", – ділиться враженнями одеситка Дар'я Гнатюк.
Тим часом в іншому кінці міста – на площі 10 Квітня влаштували парад на честь визволення міста. Правда, не такий пишний, як зазвичай проводять 9 Травня, без військової техніки, а замість військовослужбовців регулярної армії марширували ветерани афганської війни, курсанти військової академії і майбутні моряки. Окремо йшли воїни-визволителі. Їх залишилося зовсім небагато. Олександру Каялу, коли звільняли Одесу, було всього 16. На фронті він не був, але зараз вже вважається ветераном. Каже, для нього 10 квітня, так само як і День міста, – головне свято. А от Владислав Грищенко в той день, коли радянські війська увійшли до Одеси, лежав у госпіталі в глибокому тилу. На фронті він командував легендарною установкою залпового вогню "Катюша", але на початку 44-го війна для нього закінчилася. "Я дуже багато часу провів у госпіталях. Там же і перемогу зустрів, але ось до цих пір живий і намагаюся брати участь у всіх зустрічах бойових товаришів", – говорить він. А біля ОДА виставили зразки легендарної військової техніки: знамениті "полуторки", потужні "студебеккери", верткі "віліси", грізні протитанкові гармати і міномети.
Вдень лідери "Правого сектору", Самооборони Майдану з одного боку, і представники Одеської дружини і лідери антиМайдану з іншого, за сприяння правоохоронних органів підписали меморандум про те, що вони відмовляються в річницю визволення міста влаштовувати політичні акції, ходити маршем і нападати на своїх опонентів. Однак, як стало відомо "Сегодня", представники радикальних угруповань "Бригада оперативного реагування" (майже вся складається з росіян) і "Каскад" відмовилися що-небудь підписувати, а ближче до вечора їх активісти влаштували марш з російськими прапорами і провокаційними гаслами: "Луганськ тримайся! Ми з тобою!" і "Росія, допоможи!"