Львів узимку. Фото: lviv.relax.com.ua
Напередодні новорічно-різдвяних свят ми розпитали львів'ян, як вони збираються відзначати урочистості, чи чекають у своєму місті напливу туристів і чого їм хочеться побажати людям в наступному році.
Борис Плашенко, замдиректора підприємства, 52 роки.
Свята будуть без ялинки і всіх супутніх "наворотів". Різдво не можна пропустити, а Новий рік взагалі ігноруємо, тому, що це нечесно по відношенню до тих, хто в зоні військових дій – "подвійні стандарти". Все буде як в будній день. Які тут свята, коли в країні бардак, немає порядку і визначеності.
Корпоративне свято на роботі ми не організовуємо. На тих вісім тисяч, які в звичайний час пішли б на вечірку, ми купили теплі речі, продукти і вже відправили їх в зону бойових дій.
До туристів я ставлюся позитивно, нехай приїжджають, дивляться, насолоджуються, ми їх приймемо, покажемо, розповімо все, нічого не приховуючи. Як кажуть, завжди раді!
Бажаю всім миру, спокою і здоров'я, особливо тим, хто стоїть на блокпостах і нудьгує по дому.
Галина Пілінкевич, учитель, 46 років
Ці свята для тих, хто не отримував повістку, не очікував рідних з зони бойових дій і не ховав. У мене мобілізували чоловіка, а син – військовослужбовець, тому Новий Рік ми взагалі не будемо відзначати, а Різдво відсвяткуємо традиційно, адже це велике релігійне свято. Мені навіть не хочеться ставити ялинку. Думаю, що в Україні має настати хоч хвилина тиші, люди не розуміють, що наша країна опинилася на краю прірви: крім того, що війна, нам скоро не буде за що купити хліб, долар на "чорному ринку" вже продають майже по 18 гривень.
У нас на роботі, в приватній школі, організовують корпоративну вечірку, але я не піду, хоча б з поваги до тих львів'янам, які мерзнуть в окопах на Сході. Є думка, що ми повинні радіти життю в будь-якій обстановці. Згадайте хоча б роман Камю "Чума", коли люди, знаючи про постійну смертельну небезпеку, почали просто насолоджуватися життям і взяли ситуацію, як є. Саме тоді чума відступила. Але, на жаль, я поки не готова до такого стану.
Що стосується туристів, то нехай їдуть. Туризм – це "хліб" Львова. Я, правда, не знаю, куди йдуть всі гроші, але багато жителів Львова працюють в кафе і ресторанах, тому це їх єдиний шанс підзаробити.
Побажання – всім зупинитися, не говорити зайвого, не бути категоричними, нікого не звинувачувати, знайти спокій у собі, заспокоїти інших і молитися, щоб ця війна швидше закінчилася. Згадайте, як наприкінці 90-их нашим військовим, по всій Україні, згідно усною вказівкою, забороняли одягати військову форму на вулицях. На роботу вони приходили в цивільному. Це, нібито, викликало у місцевого населення агресію, ми думали, що на нас ніхто не буде нападати. Тепер нам доводиться платити за свої помилки і не треба ні на кого ображатися. Ми покладаємо на армію великі надії, але складно в момент відбудувати те, що руйнувалося десятиліттями.
Віра Горбаль, медсестра, 28 років.
Досі не знаю, де і як буду святкувати, швидше за все, в тихій сімейній обстановці. Зараз не сильно хочеться бурхливих вечірок. Хоча на другій роботі, де я працюю, у приватній стоматологічній клініці, керівництво збирається влаштувати нам вечірку в нічному клубі. У нас дуже багато молодих і нових людей, тому, потрібно згуртувати колектив. Але ми не шикуємо, думаємо укластися не більш, ніж у 200 гривень з людини. Адже потрібна же людям хоч якась розрядка.
До туристів, звичайно, ставлюся добре. Нехай приїжджають. У нас тихо і спокійно, тому ми завжди раді гостям.
Андрій Михайлів, студент, 19 років.
Не буду святкувати. Не хочу. Немає настрою. Може, сядемо вдома, символічно, за сімейним столом, з мамою і моєю дівчиною, відкриємо шампанське, але не більше. Ялинку теж ставити не будемо. Якось невесело в цьому році. Мої однокурсники збираються в Карпати, але це буде ближче до Різдва. Про вечірки в общаге нічого не чув, хоча студенти можуть організуватися в останній момент.
А туристи нехай приїжджають. Тут же буде для них різдвяний ярмарок, різні уявлення, фестивалі, вертепи, свято "пампуха". Мені приємно, що рідне місто настільки привабливий для гостей. А головне – тут спокійно.
Що побажати – стабільності, а вона з'явиться, коли настане мир. Ще б влада була розумніший, а живеш і не бачиш перед собою ніякого ясного майбутнього.
Варто додати, що за 20 днів до Нового року в місті Львів ще вільно можна замовити столик в ресторані або нічному клубі. З п'яти розважальних закладів, куди ми зателефонували, тільки в одному всі місця виявилися заброньованими. До послуг бажаючих – від 15 до 50 місць по ціні 600-1400 гривень, включаючи повноцінну розважальну програму.