Олег Кузьміних в полоні бойовиків. Фото: fakty.ua
У полоні бойовиків вже більше ста днів перебувати один з останніх захисників Донецького аеропорту Олег Кузьміних. Мама українського бійця розказала виданню "Факты" про відсутність будь-якої інформації з боку Міністерства оборони України про її сина.
"З тих пір як син в руках ворога, ніхто з його командування мені не дзвонив. Якби не мій молодший син Сергій і не бойові товариші Олега, я б, напевно, вже зійшла з розуму", – каже Надія Кузьміних.
Будинки Олега Кузьміних чекають дружина і двоє дочок. Молодша недавно здала тести для вступу в перший клас.
"Ірочка виліпила в дитячому садку з тіста голубку і сказала, що ця пташка повинна принести татові свободу. Ми щодня молимося про його звільнення. Але нам ніхто нічого не обіцяє", – говорить Тетяна, дружина Олега Кузьміних.
Напередодні сумної дати – сто днів перебування комбата в полоні – його брат Сергій на своїй сторінці в Facebook звернувся з відкритим листом до Віктора Муженко, начальнику Генштабу – головнокомандувача Збройних Сил України, керівнику антитерористичної операції. Звернення прочитали і розповсюдили в Інтернеті вже близько чотирьох з половиною тисяч чоловік.
"Це був жест відчаю, крик душі. До кого ми тільки не зверталися: і до іменитих переговірників, і в СБУ, і в Міноборони, і в Адміністрацію президента України. Але повернути Олега додому все ніяк не вдається", – пояснює Сергій Кузьміних.
Сергій зізнався, що люди, які утримують його брата в полоні, вимагали гроші. "Олегу дали подзвонити, і він підтвердив, що необхідно передати певну суму, прокричавши: "Дайте їм те, що вони просять!" – Розповів Сергій Кузьміних. – І ми зважилися на такий крок".
Звернувшись до прес-служби Генштабу, "Факти" дізналися, що лист Сергія Кузьміних там теж прочитали. Однак відповіли, що повідомляти родину або кого б то не було про хід переговорів до фактичного звільнення людей з полону не мають права. І запевнили: робота з визволення бійців під егідою СБУ не припиняється, але протиборче сторона поки відкладає свої рішення про обміни. Тому сім'ям військовополонених залишається набратися терпіння і чекати.