Слов'янськ після війни: змучені люди вчаться жити в напівзруйнованому місті

Не мертвий , але і не живий . Таке враження залишає по собі Слов'янськ , звільнений українською армією рівно місяць тому. Будинки напівзруйновані, більшість магазинів закриті , люди змучені.

На в'їзді в місто українські бійці спорудили блокпост . Він кардинально відрізняється від подібних споруд в сусідній Дніпропетровській області. Якщо на Дніпропетровщині блокпости виглядають як частина сільського пейзажу , слов'янський більш нагадує військову базу. Знімати споруду на камеру заборонено категорично . Автоматники неговіркі, старший на блокпосту більш привітний. Хлопець 20-25 років на ім'я Павло вимагає письмовий дозвіл від Штабу АТО на зйомку .

"Ви повинні зрозуміти , що у нас є сім'ї . Вороги побачать наші обличчя і прийдуть за нами. До нас навіть " Аль – Джазіра " приїжджала . Але не погодили зі Штабом . Звідки я знаю , журналісти вони чи ні. Без дозволу знімати блокпост не можна, це зона АТО " , – категоричний Павло .

І все ж вдається вмовити хлопця зафільмувати спалену техніку ворога.

У Слов'янську так чи інакше війна торкнулася кожного будинку. Дуже показова в цьому сенсі вулиця Ленінградська . Переважно на Ленінградській – приватні будинки. Практично на кожному будинку – сліди перестрілок і осколки від розірвалих боєприпасів . Людей на вулицях практично немає.

"Не треба мене фотографувати " , – каже перехожа , побачивши фотокамеру . Заходити у двори небезпечно – можна напоротися на розтяжку .

Апокаліптичний пейзаж і біля автовокзалу Слов'янська. Незважаючи на те , що міський і міжміський транспорт в місті вже ходить , вокзал напівзруйнований, майже всі вікна розбиті. У очікують свого рейсу – вже за традицією – викликає неприязнь людина з фотоапаратом.

Позаду вокзалу заправка . Вона спалена . Купити бензин в місті практично не можна. Таксисти почали вимагати за свої послуги втридорога . Якщо перед війною від автовокзалу до вул . Артема (3-4 кілометра ) можна було доїхати за 20-25 гривень , зараз просять 50. При цьому місцеві раді будь-яким грошам . В кіосках , якщо поторгуватися , готові поступатися .

Не дивлячись ні на що жителі Слов'янська не впадають у відчай . Переселенці повертаються , починають помалу відбудовувати свої будинки і вірять , що найкращий час все- таки настане.