Військові розповідають, що мирні жителі ставляться до солдатів з розумінням і вдячністю. Фото: AFP
За майже три роки військових дій жителі Донбасу – як підконтрольних Україні, так і окупованих територій – допомагають українським військовослужбовцям повернути захоплений бойовиками регіон. Сайт "Сегодня.иа" поспілкувався з помічниками і з'ясував, що найцінніше "на передку".
Купують футболки і малюють "Донбас Арену"
Українські військовослужбовці кажуть, що допомога від мирного населення до них надходила з перших днів військового конфлікту. "В основному, виходили на знайомих і друзів солдатів, все робилося через особисті контакти, передавали щось через друзів або родичів. Здебільшого це були гроші. Бійців одягали-взували–озброювали всі області без винятку – і Львівська, Донецька, Одеська та всі решта. Волонтери розповідали, що люди приносили їм гроші з позначкою "На тепловізори" або "На теплі шкарпетки", – розповів колишній військовослужбовець Олександр.
Фото: twitter.com
Донеччани не залишилися осторонь. Їм було і залишається важливим показати, що в захоплених містах ще залишилися люди з проукраїнськими поглядами, які не зрадили країну.
"Нам передали дитячі малюнки, сказали, що їх намалювали двоє дітей з Донецька. Ми уточнили – діти-переселенці? Виявилося, ні, саме живуть у Донецьку. Намалювали, передали комусь, хто виїжджав з окупованої території, ті вивезли малюнки, передали їх потрібним людям, а ті – нам. Ми, звичайно, були шоковані, в хорошому сенсі. На малюнку був зображений стадіон "Донбас Арена", футболісти, глядачі, українські прапори, загалом, якийсь сюжет з Євро-2012. У нас довго висів цей малюнок, а коли демобілізувався товариш, забрав його з собою. Сказав, що збереже, що йому цей малюнок морально дуже допомагав взимку 2015-го", – поділився історією військовослужбовець Гнат.
Самі донеччани кажуть, що допомагають українській армії в основному грошима. "Ми знайшли в соцмережах номер банківського рахунку і контакти волонтерів, здзвонилися з ними. Нам підтвердили, що наші гроші будуть витрачені на потрібні речі. Ми зробили переказ, а потім нам зателефонували і сказали, що військовослужбовцям були закуплені нові берці, – розповіла донеччанка Марина Кукушкіна. – Мої друзі купують футболки з патріотичною символікою в одного з українських дизайнерів. Виручені гроші також йдуть на закупівлі речей для бійців".
Вусаті-смугасті бійці
Українські військові, які утримують позиції поблизу Волновахи – за декілька десятків кілометрів від Донецька – розповідають, що мирні жителі ставляться до солдатів з розумінням і вдячністю. Більше того, по можливості намагаються полегшити фронтовий побут захисників України.
Фото: AFP
"Спочатку, коли їхав на Донбас, я думав, що тут одні "сепари", а виявилося, що хороших людей більше. Не знаю як в цілому, але до нас місцеві жителі ніколи не ставилися агресивно. Бувало насторожено і з недовірою, це так. А в основному цілком ввічливо і доброзичливо, часто нам дякують, кажуть: "Спасибі, дай вам Бог здоров'я, що захищаєте нас", – розповідає військовий Олександр. – Влітку, коли жарко було, приносили холодну мінералку. Пам'ятається, продавщиця в магазині нас просто так пригостила морозивом. Пенсіонерка є одна, вона періодично нам приносить різні "смакотули": домашню випічку, мед, варення. А восени, коли почало холодати – кілька пар в'язаних шкарпеток. Це начебто дрібниці, але такі приємні, що розумієш – не дарма тут у багні валяєшся".
Демобілізовані солдати розповіли, що щодо їжі в їхніх підрозділах було суворо – нічого ні в кого не брати. Мало хто і з якими думками міг принести солдатам банку меду або смажені чебуреки... Зате чому і кому завжди були раді – так це котам. За вусатих барсиків і пушків розгорталися запеклі суперечки: в якому підрозділі житиме хвостатий сторож і гроза мишей, які псують і без того скромні солдатські припаси. "Коти завжди були найкращим подарунком бійцям, адже вони знищують гризунів. Миші – справжнє лихо, вони псують продукти і речі, – з усмішкою пояснює Олександр. – Вони і зараз дуже затребувані на передовій. Нам їх якщо й дарують, то місцеві мешканці, ніхто поки поштою не надсилав".
"Ми – розвідники"
Найцінніший подарунок для українських військовослужбовців, за їхніми словами, це інформація. І в Донецьку є чимало мешканців, які ризикуючи життям виявляють, де бойовики зберігають зброю, де стоїть техніка і куди по місту переміщуються тентовані вантажівки з чорними військовими номерами. "Інформацію передаємо просто: або в соцмережах завуальовано, або ж смс-ками з "лівих" номерів. Так, ми розвідники, ми хочемо, щоб окупантів забрали з нашого міста", – каже донеччанин Юрій.
Фото: AFP
Пенсіонери, які не завжди можуть відправити гроші за допомогою мережі інтернет, допомагають безпосередньо. "Коли виїжджаємо з Донецька, ми завжди намагаємося допомогти українським військовим. Коли їдемо в бік Маріуполя, на блокпостах питаємо, що треба, – розповідає донеччанин Юрій. – А наступного дня, коли назад їдемо, завозимо по дрібниці. От минулого разу кілька мотків ізоляційної стрічки та батарейки попросили, плоскогубці. Нам не складно, а хлопцям необхідно. Хочеться вірити, що армія забезпечує їх всім, але ми розуміємо, що їм доводиться служити в польових умовах. Звичайно, що десь щось ламається і посеред поля складно знайти необхідні речі. Звичайно, живучи в Донецьку, багато зайвих грошей не залишається, але завжди намагаємося трохи заощадити, щоб хоч якось допомогти хлопцям".