Отець Олександр добровільно пішов служити волонтером-капеланом української армії, добровольчим батальйонам і жителям селища Піски, яке знаходиться на лінії фронту. За словами Олександра, він не підтримує жодну зі сторін, однак, вважає, що Батьківщину, яку дав Бог, треба любити такою, яка вона є, щодня трудитися заради змін на краще і відновлювати її майбутнє спільними зусиллями. В той же час, капелан засуджує насильство і закликає до миру, – йдеться в сюжеті "Радіо Свобода".
"Все дуже просто. Якщо ти хочеш пізнати небесне, ти спочатку повинен відштовхнутися від земного. Якщо ти не любиш ту батьківщину, яку я (Бог. – Ред.) тобі дав, адже ти ж не випадково народився на Україні, якщо я тобі дав країну, дав тобі рідних, друзів – і ти їх бачиш і не любиш, як ти можеш любити те, що ти ніколи не бачив? як ти можеш любити ту батьківщину, яку ти бачив, якщо ти не любиш те, що в тебе є", – говорить священнослужитель.
Отець Олександр їздить з бійцями дев'яносто третьому батальйону по селах і роздає продукти мирним людям. "Якщо я можу хоч щось зробити, як українець... Потрібні людині черевики – віддам йому свої черевики. І нехай людина бачить, що якщо ми фашисти, карателі і укропи – я буду ходити і робити добро, не втомлюючись, не сумуючи", – розповідає доброволець.
"Не тіло не повинно загинути. Тут не повинна загинути душа. Коли з Чечні хлопці поверталися, Афганістану – вони ж багато хто залишилися там. Тіло додому повернулося, але воно ходить як зомбі. Ця людина загинула, на цій війні його вбили і вона не може жити, тому що вона померла. І хто, якщо не я сюди прийде і буде спілкуватися з солдатами. Хто, якщо не я розповість їм про те, що бог їх любить, хто, якщо не я дасть підтримку. Ти приходиш – і бачиш, сидить мертва людина. Один раз поспілкувався, другий, помолився – і бачиш, як в ній життя з'являється. Це війна не тільки рушницями. Я воюю за людей, за те, щоб вони не померли своїми серцями тут. І тут гинуть люди не тільки в окопах, в кожному підвалі сидять люди, які живцем померли вже. Ось за них треба воювати. Церкви зруйновані, люди кинуті напризволяще – не тільки державою кинуті, церквою кинуті. Мертві душі, тут нікого немає", – розповідає отець Анатолій.
За його словами, він знає багато священиків, які загинули під час бойових дій на Донбасі. "Моїх друзів їх протестантських церков спалювали живцем тільки за те, що вони не Московського патріархату. Це як назвати? Якщо ти не такий як я – ти повинен бути мертвим? Якщо ми говоримо про націоналізм – то це любов до своєї нації і шанобливе ставлення до всім іншим, а нацизм – це ненависть до тих, хто не твого. Так ось це нацизм, та ще й з фізичним усуненням. Нехай вони навіть ікони прив'язують до снарядів, але життя показує трошки інше", – говорить капелан.
Нагадаємо, за даними ООН на Донбасі загинуло майже 5 тисяч осіб.