Одеські платівки. На них можна почути джаз Утьосова. Фото: odessa1.com
Одеський музей звуку відсвяткував перший маленький ювілей — йому виповнилося п'ять років. У день народження музею його співробітники показали відвідувачам унікальні платівки для грамофонів, які виготовляли в Одесі в середині минулого століття. "Сегодня" дізналася, що можна почути на раритетних носіях і чим експозиція поповнилася за ці роки.
Рідкісні одеські звуконосії музей показав вперше. За словами його директора і колекціонера Василя Пінчука, невеликі кооперативи з виробництва грамплатівок з'явилися в Одесі після Другої світової війни. "У ті роки з-за кордону привезли багато патефонів, людям хотілося свята", — розповів нам Пінчук і додав, що так званих артілей, де вироблялися платівки, в Одесі було цілих п'ять, в той час як в інших містах — максимум одна.
Грамофонні платівки Віктор шукав на барахолках і у людей, які ще зберігають такі чудасії вдома. "Я точно не рахував, але у нас є кілька десятків саме одеських платівок — на їхніх етикетках зображені кораблі, море, оперний театр. Є інструментальні композиції, радянська класика і джаз, — говорить Пінчук. — Але для мене дуже цінними є пісні Леоніда Утьосова. Є у нас і жартівливі записи, наприклад, пісня про Чижика-Пижика. Всі ці платівки двосторонні, але з кожної сторони записано всього-на-всього по одній пісні".
На раритетних платівках записано лише по одній пісні з кожної сторони. Фото: odessa1.com
Колекція музею постійно поповнюється новими експонатами: буває, їх доводиться купувати, а іноді люди просто дарують свої речі музею. Нещодавно з'явилася нова експозиція з радіоточками — приймачами, які раніше стояли на кухні в кожному будинку. "Вони виглядають по-різному, наприклад, є серед експонатів і дуже незвичайна — на ній викарбували козака з люлькою", — розповів нам директор музею. Всього тут близько 25 радіоточок.
За словами Василя Пінчука, в колекції значно більше експонатів, ніж сьогодні в музеї, але поки для них немає місця. Як, наприклад, для двох величезних магнітофонів розміром 1,1 х 1,2 метра, випущених у 1960 роках. "Вони стояли на відкритті музею і дуже подобалися відвідувачам", — говорить Пінчук.