Олена Лук'янчук. Фото: fdu.org.ua
За даними ЮНІСЕФ, понад 200 тисяч дітей з Донецької та Луганської областей потребують психосоціальної підтримки для подолання посттравматичного синдрому. Фахівці стверджують – це бомба уповільненої дії. Сьогодні цей стресовий розлад до кінця не вивчено: асоціальна поведінка може проявитися як через півроку, так і через десятки років. Хлопчики і дівчатка, які пережили травмуючі події, можуть стати агресивними або замкнутися в собі. Повернутися до попереднього, щасливого життя тисячам дітей Донбасу допоміг проект Гуманітарного штабу Ріната Ахметова "Психологічна допомога".
Про те, як допомогти дітям, які пережили жахи військового конфлікту, впоратися з посттравматичним синдромом, в інтерв'ю "Сегодня" розповіла експерт Гуманітарного штабу Ріната Ахметова Олена Лук'янчук.
- Олено, розкажіть про те, з чим стикаються діти під час збройного конфлікту? Які можуть бути наслідки для дитячої психіки, для фізичного стану дітей?
- Хлопчики і дівчатка до 7 років гостро потребують базової безпеки. Під час війни ця потреба повністю руйнується: світ для дитини стає агресивним, непередбачуваним, страхітливим і насильницьким. У дітей немає стабільної психіки та досвіду для того, щоб навчитися бути стійким до подій. При цьому, якщо дитина залишилася без підтримки рідних або, що найстрашніше, втратила батьків і отримала фізичні каліцтва, – вона схильна до посттравматичного синдрому. Під цим маються на увазі порушення нормальної, активної діяльності малюка, порушення емоційного зв'язку з батьками, порушення фізичного розвитку.
- Які події можуть викликати посттравматичний синдром у дитини?
- Це розлад пов'язаний з трагічними ситуаціями, які виникають під час військових дій або в умовах небезпечних для життя і здоров'я людини.
- Які існують шляхи реабілітації людини після таких подій? Що, на вашу думку, може бути максимально ефективним?
- Швидке відновлення психічного і фізичного стану дитини може відбутися в люблячій родині. Однак збройний конфлікт і несподівана зміна місця проживання часто стають перешкодами для цього. У таких ситуаціях будь-яка позитивна комунікація з дитиною позитивно впливає на її стан. Є багато арт-терапевтичних, конвективних і динамічних підходів, які рекомендовані для дітей, які перебувають в надзвичайних стресових умовах. Ідеальним рішенням проблеми є комплекс, який складається як з підтримки близьких, так і допомоги фахівців.
- Розкажіть, як почалася ваша співпраця з Гуманітарним штабом у проекті "Психологічна допомога"?
- Коли 2014 року Гуманітарний штаб Ріната Ахметова активно займався розселенням і евакуацією переселенців Донбасу, виникла ідея психологічної допомоги. До мене звернулися фахівці Штабу, і протягом двох тижнів спільними силами нам вдалося зібрати команду кваліфікованих психологів. Фахівці були з Одеської, Харківської, Донецької та Запорізької областей. Тоді це була єдина можливість допомогти людям впоратися зі стресом. Я сама переселенка, тому розуміла, як необхідна ця допомога. Наша робота стала внеском не тільки до діяльності Штабу, але і до масштабної миротворчої місії.
- В які моменти вам як психологу було найскладніше?
- Оскільки багато населених пунктів на Донбасі знаходилися під обстрілами, то найскладнішими були зустрічі з фізично пораненими дорослими і дітьми. Психологічна служба також консультувала людей під час обстрілів. Бачити все це дуже боляче і страшно, іноді тебе охоплює якийсь паралізуючий страх. Однак ти розумієш, що твоя допомога в ці моменти 100% комусь не просто потрібна, а життєво необхідна.
- Чи запам'яталися вам конкретні історії когось із ваших підопічних?
- Виділити когось одного мені складно. Я пам'ятаю всіх людей, з ким спілкувалися фахівці психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова. Щоб побороти стрес, з кожним із постраждалих ми переживали емоції і біль, які вони відчували під час війни. Навіть доросла людина почувається абсолютно беззахисною в такій ситуації. Дитині ж світ після перенесених переживань може здаватися ворожим, а майбутнє – лякаючим або безнадійним. Нерідко діти діляться тим, що тривога про майбутнє не залишає їх ні на хвилину, і не вірять, що в майбутньому на них чекає щось хороше.
- Порадьте, як необхідно поводитися батькам у ситуаціях, коли в результаті війни дитина отримала не тільки психологічну травму, але і фізичну?
- Насамперед, потрібно встановити з дитиною контакт і пояснити їй, що сталося. Поранення діти сприймають через призму дорослих. Якщо батьки реагують на ситуацію, що склалася, з жахом, то їх син або дочка сприйматимуть це так само. Головне завдання для старших членів родини – залишатися адекватними в будь-якому випадку і не впадати в істерику. Якщо їх лякає майбутнє, вони постійно перебувають в тривозі, то дитина обов'язково "заразиться" цим станом. Тому батькам так само доведеться подбати про себе, звернутися до психолога. Якщо їх стан залишатиметься нестабільним, дитина не зможе на них спертися. Дитині обов'язково потрібно говорити про те, що зараз вона перебуває в безпеці і в подальшому батьки в змозі її забезпечити. Не варто уникати розмов дитини про її переживання. Їй треба допомогти висловити свої почуття.
- Які основні результати у розробленого і впровадженого Штабом курсу відновлення?
- Для мене ключовим досягненням роботи в Штабі є надання допомоги для майже 50 тисяч дітей по обидва боки лінії зіткнення на Донбасі. Хлопчики і дівчатка, яким вчасно була надана правильна психологічна допомога, змогли відновитися і повернутися до нормального життя. Також важливим результатом стала розробка програми для психологів "Діти війни", яку затвердили в Міністерстві освіти України.
Довідка. 2014 року Гуманітарний штаб Ріната Ахметова запустив проект "Психологічна допомога". Основним завданням проекту стала допомога дітям і родинам, які мають "травму війни" в результаті збройного конфлікту на Донбасі. З ініціативи Штабу в 2014-2015 роках 250 психологів з різних куточків України пройшли навчання за курсом "Травма війни". 2016 року завершилася активна фаза проекту. Зараз Штаб продовжує надавати методичну підтримку фахівцям для підвищення їх кваліфікації. За три роки роботи проекту психологічну підтримку Гуманітарного штабу отримали близько 56 тисяч осіб, з них – 49 922 дитини.