/ Фото: Сьогодні
"Сьогодні" продовжують цикл "Ми – українці".
У нашому черговому матеріалі – розповідь про чехів, які живуть в Україні.
Ми розшукали поселення, де ще говорять чеською, а службу в церкві править пастирка. Наші кореспонденти побували в селах Богемка і Веселинівка на півдні України. І помітили, що в чеських родинах панує певний матріархат.
"Сьогодні" розвідали, яким обрядом тамтешні жінки приваблюють чоловіків до домашньої роботи та чим пригощають гостей.
Ми побували в гостях у мешканки Богемки Миколаївській області – Людмили. Вона замішує тісто для страви, в якій основний інгредієнт – картопля.
"Галушки – це наше національна страва, привезена ще нашими бабусями з Чехії. Картопля має бути добре перетерта, і трішечки я додам борошна. Ось, тісто таке густе", – показує Людмила.
До галушкок обов'язково готують соус.
"Це може бути птиця, свинина, будь-яке м'ясо. Тут свинячий жир топлений додається, дрібно різана цибуля, підливочка", – Людмила чіпляє фартух на чоловіка – Людвіга. На кому фартух – той і має працювати. Це – ще одна традиція в чеських родинах.
"Жінки розкладають, жінки нарізають, а підносить все зазвичай чоловік", – пояснює Людвіг спритно накриває на стіл і хвалиться: чеські чоловіки роботи по дому не бояться!
"Миють посуд, якщо треба, чоловіки. У нас звичай такий – кожен чоловік знає, що потрібно, робить", – говорить житель Богемки Людвіг Чап.
Людвіг – теж етнічний чех, але – з іншого села, де чехів, говорить, вже немає. Майбутню дружину зустрів на весіллі спільних друзів і відразу закохався.
"Мене мама не змушувала, щоб чоловік був тільки чехом", – говорить Людмила. "А вам мама говорила?", – запитуємо у Людвіга. "Казала – вибирай сам, тобі жити. Мені жити, я вирішив що мені з нею жити, тож її вибрав", – пояснює Людвіг.
У вільний час Людмила разом з сусідками співає в будинку культури. Репертуар – народний. З цими піснями сільський ансамбль "Богемские фраєрки" двічі їздив на фестивалі до Чехії.
"Чому фраєрки? Це означає – "модниці". Ми так собі вирішили, що ми модні, красиві, молоді", – говорить керівниця ансамблю. "А фраєр – це модник чеською?", – уточнюємо. "Так. Але у нас фраєрів немає вже давно, може навіть 15 років як чоловіки не їздять, не співають. А ми раді, що вони сидять вдома, їсти варять, а нас відпускають", – з посмішкою говорить керівник чеського фольклорного ансамблю "Богемські фраєрки" Зінаїда Єрсак.
Колеги "фраєрок", з іншого чеського села – теж співають на сцені жіночим складом.
Чеські жінки головують і в церкві.
Свою церкву чехи села Веселинівка, що на Одещині, яке за 90 км від Богемки, побудували в стінах занедбаного магазину, і вже 21 рік як тут пастором служить жінка – Марія Провазнік.
Марія – зі стовідсоткової чеської родини.
"У нас в родині – батько Фрідріх, батько батька – Фрідріх, і внуки так – на чолі родини завжди Фрідріх", – розповідає про свою родину пасторка села Веселинівка Марія Провазнік.
У свої 76 років Марія – найстарша в Україні жінка-пастор. На цю посаду її вибрала місцева протестантська євангелістська громада.
"Ніколи не думала, що я головуватиму у церкві. У нас мало Біблій було, але привезли нам Біблії, ну я почала вчитися. А в Чехії, я думаю, більше половини жінок – пастирі", – говорить мешканка села Веселинівка Марія Провазнік.
Службу Марія править щотижня, серед вірянин – друзі та родичі.
"Пастор – це моя сваха. Ой, сильно хороша, для нас вона сильно добра. Нас було багато, а зараз залишилося 20 осіб", – говорить мешканка Веселинівки Лідія Єлінек.
Веселинівка і Богемка стають багатолюдними влітку, коли сюди приїжджають туристи з Чехії. Місцеві діти отримують можливість побачити свою прабатьківщину, подорожуючи в чеські табори – по черзі. Одного року – їде Богемка, наступного – Веселинівка.
Нагадаємо, що в першому випуску спецпроєкту "Ми – українці" було розказано про життя греків в Україні, які вважають своєю столицею Маріуполь.
У другій частині "Сьогодні" дізналися рецепт щастя у гагаузів.
Третій матеріал циклу був присвячений болгарам, які живуть в Україні.