Сегодня.ua побувала в гостях у бійців 80-аеромобільної бригади. Багато з цих десантників захищали Донецький аеропорт, а зараз відходять від важких випробувань.
Стіни з грибком
Бійці живуть в приміщенні колишнього туберкульозного диспансеру, де стіни наскрізь просякнуті чорним грибком. В одній з маленьких кімнат, де на підлозі одночасно ночує по 20 осіб, нічим дихати, запах цвілі виїдає очі, а провітрювати – немає сенсу, вогкість у кожному міліметрі штукатурки.
"Нас сюди поселили зовсім нещодавно, півтора-два місяці тому, але сказали, що ми тут залишимося надовго, аж до відправки додому. Звичайно, в разі загострення ситуації нас відразу відправлять на передову. Опалення тут немає – топимо "буржуйками", та ще й дрова потрібно самим рубати, води немає – лише технічна, вона каламутна, смердить, її навіть кип'ячену пити неприємно. А ще сказали, що ми самі ремонт тут повинні робити – шпалери клеїти. Так хіба нас для цього мобілізували?" – говорить Олександр з Київської області.
Фото: Т. Самотий
Готують і харчуються бійці теж на вулиці – є спеціальний намет – "польова кухня", де варять супи та каші. Тут солдати їдять стоячи. Місце, де можна помити посуд або вимитися самим, більше нагадує картину з життя циганського табору – кругом бруд, дефіцит води.
Але при всіх негараздах, бійці не втрачають почуття гумору і боргу. "Вчора мені виповнився 21-рік. Я сам, після навчання призвали служити. Був у Слов'янську, в багатьох точках Луганської області, в Донецькому аеропорту. Є що згадати, але нічого розповісти", – віджартовується Радомир з міста Острог Рівненської області. – А на умови ми не скаржимося. Готують у нас дуже смачно, продуктів багато, часто приїжджають волонтери, привозять різні смаколики. Перемо одяг самі, тут же сушимо на вулиці. Що вам сказати, ми солдати, готові до всього, не на курорт адже приїхали".
Фото: Т. Самотий
А готують у хлопців дійсно смачно – нас пригощали чудовими голубцями, котлетами і борщем.
Пам'ятник вівчарці Хану
На одному із зруйнованих блокпостів, між Щастям і Станиці Луганській варто незвичайний пам'ятник собаці Хану, біля підніжжя якого – вінок від бойових побратимів.
"Тут похована вівчарка Хан, який служив разом з бійцями батальйону "Торнадо". Під час однієї з ворожих атак, на початку березня цього року, пес, випереджаючи бійців, кинувся на міну. Так, Хан врятував від смерті п'ятеро наших товаришів по службі", – розповідають бійці.
Нещодавно на місці загибелі Хана військові встановили своєрідний монумент, до нього вони приносять квіти.
Пам'ятник вівчарці. Фото:twitter.com/berezaalina
А неподалік від Лисичанська, у дворі одного з сіл, українські бійці 24-ї бригади будують дерев'яну каплицю.
"Ми плануємо закінчити будівництво і поставити каплицю в центрі села? і посадити навколо неї соснову алею", – говорить боєць Дмитро Чаплинський з Львівської області.
В той же час, в семи км від цього села, в лісі, на передовій вже стоїть готова каплиця, яку побудували військові. Щонеділі, і в усі релігійні свята в ній йде служба, яку проводить тамтешній чернець-капелан. Військові можуть сповідатися, помолитися і зняти душевний тягар навіть у найскладніші хвилини.
Крім будівництва, військові скопують грядки, вирощують цибулю і підгодовують двох овечок, яких виміняли у місцевого фермера на пару мішків з крупами. А що вже говорити про собак і кішок, що десятками примикають до військових – не тільки за харчі, але за тепло і ласку. Ложка, Куля і Пірат, Золотий, Товстий і Приклад – це тільки частина тих приручених тварин, що ми зустріли біля лінії фронту.