Одеситка Євгенія Можжевєлова створює мініатюрні скульптурні композиції з морськими пейзажами з дріфтвуду – різних корчів, викинутих морем на берег. "Сегодня" познайомилася з майстринею і довідалася, як освоїти незвичайне мистецтво.
Працювати з дріфтвудом майстриня розпочала приблизно рік тому.
"Я много раз пробовала шить, вышивать, вязать, но на все это не хватало терпения и внимания. А с деревяшками по-другому: вот они сами напрашиваются? как их закомпозировать, и почти полдела готово", — говорит Евгения.
Після довгого перебування в солоній воді дерево помітно змінює свою фактуру: гострі кути округлюються, порожнини забиваються піском або стають притулком для молюсків. Корчі для майбутніх творів мистецтва наша співрозмовниця збирає на міських пляжах в некурортний сезон і найціннішими вважає ті, на яких явно видно сліди морського минулого.
"У моря нельзя заказать материал, подходящий для обработки, а жаль. Встречаются и не очень хорошие деревяшки, с которыми ничего толком не сделаешь, но я всегда за то, чтобы пробовать. Даже если не выйдет задуманного, вынесешь из попытки урок", — рассказывает мастерица.
Окрім дерева, Євгенія також використовує фарби, тканину, а також специфічну фурнітуру, як то гачки на ключниці. А під рукою завжди є набір інструментів.
"Мне понадобилась пила, молоток и гвозди, проволока, шайбы, пару тюбиков акриловой краски и монтажный клей", — говорит одесситка.
Мушлі та морські скельця теж знаходять своє застосування, але частіше не в пейзажних мініатюрах, а як прикраси ловців снів – індіанських амулетів, покликаних оберігати сон свого власника від кошмарів.
Створення таких дерев'яних мініатюр тільки здається простим. На ділі – це нелегке завдання, не останню роль у виконанні якого грають натхнення і фантазія.
"Чтобы придумать композицию, нужно подключить внутреннее чутье: как применить ту или иную деревяшку, в какие цвета все окрасить, каких деталей добавить, чтобы она ожила", — поясняет мастерица, отмечая, что именно здесь кроется вся "магия" такого творчества.
В її композиціях поряд з яскравими рибальськими будиночками стоять маяки, човни і шпаківні, натягнуті мотузки з білизною.
Ще один важливий етап створення дріфтвуд-містечок – історія. Для кожної роботи майстриня вигадує коротку казку: про рибалок, доглядача маяків, чайки і закоханих. Вона пише їх під фотографіями робіт в соцмережі.
"Мне нравится описывать застывший миг, потому что в него можно вместить большой спектр ощущений, которые может испытать читающий. И хочется верить, что от миниатюры из дрифтвуда в руках человек испытает тот же спектр эмоций", — рассказала нам рукодельница.
Зараз майстриня надихається більш масштабними творами колег.
"Мне нравится, как из дрифтвуда делают скульптуры и мебель. Мне бы побольше материала, тоже бы пробовала, — мечтательно говорит Евгения. — Еще нравится, как в трещинки в дереве заливают цветную смолу, и оно потом высыхает в органичное соединение".
Раніше ми писали, що одеська майстриня Ірина Каташинська креативно підійшла до процесу виготовлення мила ручної роботи. Уже півроку вона перетворює мило на квіти, які компонує в яскраві та ароматні букети. З такими можна і в душ піти, і в гості навідатися.
Також ми писали, що колишній боєць АТО створює унікальні шедеври з автогуми.
Нагадаємо, в Одесі хочуть створити масштабну суспільну майстерню. Ініціатором створення такого простору виступає проект "Місто майстрів", в рамках якого декілька десятків хлопчиків і дівчаток під керівництвом досвідчених умільців лагодять велосипеди, збирають мототехніку і будують копію старовинної фракійської тури.