В Одеській затоці лютують пірати під проводом капітана Михи. Вони масово переконують дітей і дорослих, присвячують їх у таємниці свого братства і закликають брати участь у піратській ході під час наступної Гуморини.
"Сегодня" познайомилася з веселими одеськими флібустьєрами з клубу "Пузата акула" і дізналася, що вони своїми руками шиють костюми і створюють муляжі піратської зброї. А все для того, щоб урізноманітнити свої будні і розважити оточуючих.
КІСТЛЯВИЙ ГЕНРІХ. Засновник "Пузатої акули" капітан Миха, одесит Володимир Михайленко, розповідає, що вперше одягнув шати пірата з кудлатою рудою бородою в 1996 році. Тоді йому настільки сподобалося гуляти по місту в такому образі, розповідати людям піратські і одеські історії, що з тих пір він частенько виходив на вулицю в піратському костюмі і навіть привернув до своїх забав товаришів – тепер Кістлявого Генріха і Леона-Бомбардира. Разом вони беруть участь у ранках, зустрічах, першоквітневих маршах і просто збираються з компанією друзів поспівати піратські пісні і "потравити" розбійницькі анекдоти.
"Для того щоб одягти піратський одяг і вийти в ньому гуляти, потрібна певна сміливість, – розповів ватажок піратів. – Знайомі говорили, мовляв, ми стали піратами, бо не награлися в дитинстві, а я й не заперечував, адже пережив в Одесі румунську окупацію, бачив загиблих солдатів, що лежать на вулиці, і справжній повітряний бій".
Кістлявий Генріх додає, що став флібустьєром ще й заради того, щоб "чимось розбавити свої будні". До слова, капітан отримав своє прізвисько від скорочення прізвища, Кістлявий Генріх – від своєї статури під час вступу до братства, а Леон-Бомбардир – за те, що своїми руками виготовив литу піратську гармату, яка навіть стріляє спеціальними ядрами-петардами. "Навіть іскри зі стовбура вилітають", – сміються морські розбійники.
Крім гармати в збройовому арсеналі піратів саморобні муляжі клинків, абордажних шабель і пістолів (полегшених піратських мушкетів). "А костюми з підручних матеріалів я роблю сам, – поділився капітан Миха. – Моя мама дуже добре шила, тому я все перейняв від неї і ніяких курсів крою не закінчував. Не так давно зробив двадцять піратських капелюхів, так дружина дивувалася, куди стільки!".
Таємне місце збору одеських розбійників – парадний вхід перед квартирою ватажка, де все обвішане піратськими прапорами, морськими канатами, штурвалами та іншою атрибутикою, серед якої барила з ромом і порохом і корабельний дзвін – ринда. "Хоча тут написано "Ром", наші пірати не п'ють і не курять, – запевняє капітан. – А більшу частину прапорів я теж пошив сам. Але є в мене і екземпляри, привезені з Карибського моря і подаровані друзями".
Так, кожна зустріч флібустьєрів починається з урочистого підняття на саморобному флагштоку чорного полотна з черепом і кістками, який друг пірата дістав у Німеччині. "Між іншим, спочатку піратські прапори були червоними, а в чорний їх "пофарбували" письменники", – розповів найголовніший одеський пірат і зазначив, що хоче ще поставити посеред парадного щоглу з реями і вітрилами, а на наступну Гуморину залучити якомога більше дітей в піратських костюмах.
Флібустьєри кажуть, що поповнити їхні ряди може будь-який романтик, але для цього потрібно пройти випробування, прийняти піратську присягу і поставити на руку піратське клеймо – печатку.
ЗВІРІ ТА ШИТТЯ
Капітан Миха – не просто флібустьєр-любитель, але ще і колекціонер. Володимир Михайленко збирає невеликі скульптури тварин-символів року в піратських костюмах. Так, на окремій поличці в парадному вже сидять собака, порося, мишка, тигр і змія. "А ще я колекціоную швейні машини. У мене їх одинадцять штук, ось думаю, де їх зберігати", – поділився Володимир Михайленко і розповів, що в його зібранні є кілька дореволюційних апаратів і радянська "Держшвеймашина". Зараз вони служать елементами декору в піратському клубі.