В одеському Музеї звуку, до слова, єдиному в Україні, пройшла виставка "афтограф на пластинках". Експозиція, що складається з підписів популярних в Радянському Союзі виконавців, з'явилася завдяки одеському письменникові і колекціонеру Олександру Галяс. "Сегодня" познайомилася з одеситом і дізналася, як він отримував автографи зірки.
Скільки всього пластинок в його колекції, Олександр не зізнається, мовляв, ніколи їх не рахував, та й автографи насправді є не тільки на вінілі, а й квитках, програмках.
"На виставці була тільки частина моєї колекції, автографи артистів середньої руки я не показував", – зізнався нам Олександр і зазначив, що показав в музеї почерк композитора Микити Богословського, барда Юлія Кіма, співака Володимира Кораллі, а також Юрія Антонова, Олександра Градського, Віллі Токарєва, Едуарда Хіля.
"Я з юності збирав платівки, завжди любив пісні, вивчав їхню історію. А ці записи – пам'ять про людей і зустрічах. Що стосується виставки, мені хотілося зробити щось оригінальне, одеське, а також привернути увагу до унікального Музею звуку ", – говорить Олександр Галяс і додає, що завдяки заходу згадав стільки історій, що хоче написати про них свою п'яту книгу.
Як виявилося, автографи одеситу вдавалося роздобувати завдяки роботі у вечірній газеті.
"У вісімдесятих погоні за артистами не було, хоча вони і часто приїжджали до Одеси. Фактично я і ще одна журналістка монополізували цю сферу. У процесі підготовки матеріалів для одеських газет і радіо, я познайомився з багатьма провідними виконавцями. Хтось із них дарував мені пластинки, чиїсь записи в мене були, і я їх приносив, щоб мені їх підписали на пам'ять", – розповідає колекціонер і згадує історії, які накопичилися у нього за роки зустрічей з представниками естради.
"Ось у мене в руках пластинка співака Володимира Макарова, якого зараз мало хто пам'ятає, а в 60-х роках він був досить популярний, – показує одесит диск у потертому паперовому конверті. – Я зберігав її багато років, і одного разу звернув увагу, що автор музики до пісні "Розмова з собою" на вірші Євгена Євтушенка – заборонений в Радянському Союзі Віллі Токарєв. Коли в 1989 році співак-емігрант вперше приїхав до Одеси з концертом, я приніс цю платівку і запитав, чи його ця робота – він отетерів! Виявилося, що платівка вийшла після того, як він виїхав з Союзу, тому Токарєв навіть не знав про її існування". У Олександра знайшовся другий примірник цієї платівки, і він подарував здивованому артисту його ж запис.
Інша історія пов'язана з популярною в 1980-х роках групою Стаса Наміна "Квіти". За словами Олександра, тоді під час концерту Намин запросив глядачів танцювати під сценою. Партійні працівники такої вільності не оцінили, і після концерту влаштували йому рознос. Після цього роздратований артист все-таки дав інтерв'ю нашому співрозмовнику: в газету матеріал не пропустили, зате на дискотеках запис розмови слухали із захопленням.
Пам'ятає одесит і зустріч з виконавицею російських пісень і романсів Аллою Баянова, яка колись виступала на одній сцені з Олександром Вертинським.
"Вона була жінкою в повному розумінні цього слова. О восьмій ранку вона виходить з потягу, і ми тихо очманіли: пригладжена, зачесана, макіяж ідеальний", – каже наш співрозмовник.
Улюблений виконавець Олександра Галяса – Едуард Хіль. Коли співак приїхав до Одеси в 1987 році, то розповів нашому герою історію створення твору, яке принесло йому славу за кілька років до смерті. Тоді Хіль повідав, що композитор Аркадій Островський написав веселу пісню ковбоя "Я дуже радий, адже я нарешті повертаюся додому" і запропонував йому заспівати, але слова не зрослося з музикою і було вирішено, що це буде чисто вокальна композиція. Тоді Хіль записав вокаліз-розспів для постановки голосу. Тобто у пісні замість слів були тільки склади, як то: "ла-ла", "ло-ло", для музичного розспівування. Через кілька років після цього інтерв'ю Хіль пісню ковбоя виконувати перестав. І слухачі забули б про неї зовсім, якби через 40 років якийсь іноземець не виявив цей запис. Користувач виставив її в інтернет, і за два дні ролик набрав два мільйони переглядів, а Хіль отримав прізвисько Містер Трололо.