Донеччани активно допомагають Збройним силам. Фото: Соцмережі
Вони не виділяються в натовпі звичайних мешканців Донецька, не привертають уваги місцевих "органів безпеки" і не завжди знають українську мову. Вони ходять одними вулицями з прихильниками т.зв. "ДНР" або працюють з ними в одній установі. Вони хочуть, щоб швидше закінчилася війна, і чекають, коли над Донецьком піднімуться жовто-сині прапори. Вони – українські патріоти. "Сегодня" поговорила з деякими з них і дізналася, як їм живеться в окупованому місті.
ДЕФІЦИТ "МОВИ". "У 2014-му ми не вірили, що все це надовго затягнеться. Думали, що ось-ось наше місто повернеться під контроль України. Потім стало зрозуміло, що так швидко все не закінчиться, і довелося подумати про те, як виживати. Всі довго і болісно думали: їхати чи залишитися. Я вирішив залишитися, тому що хтось же повинен в Донецьку бути з нормальних людей, хтось же повинен зустрічати наших", – поділився з нами донеччанин Олександр.
Протестувати, переконувати любителів "республік", агітувати за Україну – цього немає. Небезпечно для життя і марно. "У нас же в місті, вважай, одні старі і залишилися. Реально сумують за ковбасою за 2,20 і хочуть не в Росію навіть, а в СРСР. Ми на своїх дітях зосереджені, їх виховуємо людьми, а не зрадниками", – говорить донеччанин.
Проукраїнські донеччани не збираються в підпільні гуртки і не читають при свічках вірші Шевченка. Але намагаються навчати українській мові своїх дітей. "У школах українську мову і літературу викладають по одному уроку на тиждень. Вдома моя дитина зубрить вірші Лесі Українки, вчиться писати без помилок, іноді ми з нею розмовляємо українською. У сусідів син-випускник, зареєструвався на зовнішнє тестування, хоче вступати в український виш. Каже, що у нього більше ніж півкласу таких же хлопців. Шукають дефіцитного в Донецьку репетитора з "мови", щоб підтягнутися перед іспитами", – розповіла донеччанка Лілія. За її словами, в книжкових магазинах Донецька продаються книги українською мовою. "Колись бачила, як купили дві книжки про Гаррі Поттера українською, беруть охоче казки дітям", – говорить вона.
Фото: Соцмережі
НАШІ В МІСТІ. Закреслити абревіатуру "ДНР", що набила оскому на стіні гаража, вийти в жовто-синьому поєднанні одягу, поставити на телефон рингтон з українською піснею та намалювати на паркані тризуб як знак "наших в місті" – це забавний, на перший погляд, список тихих протестів. Але саме українські патріоти проводжають очима колони військової техніки, що йдуть по дорогах, підраховуючи кількість машин і відзначаючи розпізнавальні знаки на кабінах. Потім інформація передається куди треба. "Ми не наводчики. Ми хочемо, щоб окупанти зникли з нашого міста. І тому ми допомагаємо армії нашої країни, – говорить донеччанин Петро. – Інформацію передаємо по смс, з запасних телефонів, друзям, які на фронті. Коли у відповідь на смс, наприклад, "10 вантажівок гаубиця центр в сторону аеропорту", приходить "плюсик", значить, інформація взята до відома. Всі повідомлення стираються, телефон перезавантажується".
ДВА ЗВЕДЕННЯ. Військовий експерт Дмитро Тимчук підтвердив, що донеччани активно допомагають Збройним силам. "З 2014 року ми працювали в форматі подвійного зведення. Одну ми даємо для публікації в ЗМІ, а інформацію по переміщенням сил і засобів бойовиків – в СБУ і військову розвідку. Цю інформацію ми якраз і отримували від місцевих жителів, – розповів "Сегодня" Тимчук. – Але "міністерство держбезпеки ДНР" працює досить ефективно, і у бойовиків періодично спалахують напади параної – це впливає на настрій місцевих жителів. Боячись за своє життя, далеко не всі місцеві готові до якихось активних дій".
Соціолог Єгор Ігнатьєв розповів "Сегодня", що в Донецьку вже немає людей з нейтральною позицією: усі вже визначилися в підтримці або т.зв. "ДНР", або України. "Не можна сказати, що мешканці окупованої частини Донбасу, які зберегли проукраїнські погляди, сліпо вірять українським політикам. Це люди зі збереженим критичним мисленням, і тому не змінюють своїх переконань. Патріоти бачать, як було до і як стало після, бачать всі "принади" життя в "ДНР". Звичайно, перебуваючи на тій території, навряд чи хтось наважиться відкрито засуджувати владу бойовиків. Там люди змушені жити в постійному побоюванні за свої життя і тримати язик за зубами, – зазначив Ігнатьєв. – До речі, на контрольованій України території Донбасу є співчуваючі "ДНР", але вони не хочуть переїжджати жити в "республіку": я ніде не зустрічав статистики біженців з України в "ДНР".