Роман гуляє зі Світланою у Львові і сумнівається, чи варто повертатися в охоплений війною Донбас. Фото з особистого архіву
За останні три місяці у Львівську область переїхало більше двох тисяч переселенців з Донбасу. Але в деяких ЗМІ з'явилася інформація, що жителі Львова всіляко утискають права біженців: вони нібито змушують переселенців розмовляти виключно українською мовою, пропонують створити для них "фільтраційні табори", а ріелтори, користуючись напливом переселенців, відразу ж підняли ціни на житло.
"Сегодня" поговорила з деякими біженцями зі Сходу і переконалася, що переселенців ніхто не утискає. Навпаки: тут вони знаходять безкоштовне житло, роботу і навіть любов.
ПОЧУТТЯ І ВІЙНА. З Романом, залізничником з Артемівська, ми познайомилися зовсім випадково в самому центрі Львова – він попросив сфотографувати його з дівчиною на фоні фонтанів. Хлопець тримав у руках прапорці України та Євросоюзу, а дівчина – червоно-чорний прапорець Української повстанської армії. Ми розговорилися, і виявилося, що Рома приїхав до Трускавця з Донбасу, рятуючись від бойових дій. Зупинився у знайомих безкоштовно – "за спасибі". Спочатку думав, що поїхав ненадовго, але доля розпорядилася інакше – і додому, де вже почалися запеклі перестрілки, він вирішив поки не повертатися.
В один з днів у Трускавці друзі познайомили Романа з дівчиною Світланою. Хлопцеві знадобилося менше тижня, щоб зрозуміти, що він закохався, і тепер він сумнівається – чи варто йому повертатися в охоплений війною Донбас?
"В Артемівську і всіх прилеглих містах дуже страшно. Коли починають стріляти, люди від страху ховаються по домівках і підвалах. Навіть коли просто починається гроза, всі бояться – не летять чи в їх будинку ракети з установки "Град"? Проросійські активісти, яких я бачив у Костянтинівці, тільки грабують і ділять майно. Але ж Україна – не фірма. Не треба з нас робити ідіотів. Сепаратисти в більшості своїй – чужинці, і керують ними чужі", – розповів нам Роман.
Втім, за словами нашого співрозмовника, ще залишилися в Донбасі жителі, які вважають сепаратистів "визволителями" від української армії, а наших військових, відповідно – "бандерівської армією". "Я не раз чув розмови – мовляв, навіщо українські військові втручаються в наші справи. Ми хочемо жити в нашій республіці і не хочемо відправляти гроші в Київ", – каже Роман.
ДОДОМУ НЕ ЗБИРАЄТЬСЯ. Роман зізнається: зараз про війну вже майже не думає, бо на Львівщині – тихо і спокійно, а поруч – кохана дівчина. "Я біг від війни, а зустрів своє кохання", – усміхається він.
До Львова пара приїхала погуляти і відпочити. "Місто мені дуже подобається. Тутешнім людям абсолютно байдуже, звідки і навіщо ти прибув, якою мовою ти говориш. Вони співчувають всім, кому довелося постраждати від політичних розборок. Не знаю, чи повернуся я в Донбас. Адже якщо саме тут я зустрів другу половинку, то тут і залишусь", – пояснив Роман.
Світлана, на відміну від Романа, виявилася неговіркою і подробицями про себе поділитися не захотіла, але уважно слухала розповідь обранця і міцно тримала його за руку, немов намагаючись підтримати.
ЖИТЕЛІ ДОНЕЦЬКА: "ДНР" ВЖЕ НІХТО НЕ ХОЧЕ
Інші біженці, приїхавши до Львова, за допомогою співчуваючих місцевих вже обзавелися тут безкоштовним житлом та новою роботою. Так сталося, наприклад, з дівчатами зі Слов'янська – Оленою та Любою, які приїхали до Львова знімати під замовлення весільну фотосесію. Поїздка припала якраз в самий розпал бойових дій в Слов'янську, повертатися додому стало небезпечно, і дівчата вирішили залишитися у Львові. Причому прихистили молодих фотографів ті самі молодята, весілля яких вони знімали. Ось вже більше місяця дівчата живуть в одній з кімнат затишній "троячки" по сусідству з "нареченими" і поки – "за спасибі".
За словами Альони і Люби, багато жителів Слов'янська застерігали їх від поїздки до Львова: попереджали, що "западенці будуть щемить російськомовних". "Але тут навіть бабусі на ринках переходять на російську, коли дізнаються, що ми зі Слов'янська! Кожен намагається нам допомогти і підтримати. Якби не львівські колеги, ми б ніколи не отримали замовлення для роботи. Але вони охоче діляться клієнтурою", – каже Альона.
За словами Люби, багато жителів Слов'янська після захоплення "зеленими чоловічками" міськвідділу міліції думали, що так звана "ДНР" "наведе порядок". Але з часом, за її словами, обстановка погіршилася остаточно: "Стало просто страшно виходити в місто – адже були випадки, коли озброєні сепаратисти хапали мирного людини і вивозили невідомо куди".
Доброту місцевих відчув і 36-річний Микола – бізнесмен з Донецька, який привіз до міста Моршин Львівської області свою дружину і чотирьох дітей (старшому – 11 років. – Авт.). "Я звернувся у Львівську обладміністрацію з приводу переселення ще в березні. На початку червня ми прибули до Львова, і нам відразу дали адресу сім'ї, яка погодилася нас прихистити. Зараз моя сім'я живе в курортному місті в приватному особняку". Їм надали повну свободу. Господар садиби Роман Мирославович теж бізнесмен – дуже приємний, побожна людина. "Я пропонував йому гроші за проживання, але він відмовився – сказав, що робить це від чистого серця", – сказав Микола.
Він також говорить, що жити в Донецьку стало небезпечно, а озброєні бойовики "ДНР" влаштовують грабежі: "Одного мого знайомого зупинили на блокпосту, відкрили машину, побачили гаманець – і забрали всі гроші на "потреби республіки". Микола визнає: багато жителів Донбасу підтримували сепаратистів, бо хотіли приєднатися до Росії. "Тепер вони розуміють, що їх обдурили, і "ДНР" цю вже ніхто з жителів не хоче. Але я їх не розумію. Якби мені хотілося в Росію, я б уже давно туди поїхав", – зробив висновок Микола.