49-річна Інна з Донецька – приватний підприємець, більшу частину життя займалася автомобільним бізнесом. У Західну Україну прибула як переселенка 27 січня цього року. Остаточне рішення повернутися додому в Донецьк Інна прийняла вже через чотири тижні, 24 лютого. Сегодня.ua зустрілися з Інною у Львові, перед самим її від'їздом на Донбас.
"Останні десять місяців я не могла займатися бізнесом і заробляти. Жила старими запасами, сама пекла хліб, коли стріляли – ховалася в гаражі. Коли зрозуміла, що залишаюся без засобів існування – вирішила їхати на захід. З Донецька рано вранці ми виїжджали автобусами, там було багато пенсіонерів, які слідували в тил за грошима. Всі пасажири були в тихому жаху, боялися. Але я – не з лякливих. Минаючи один з блокпостів, я пересіла в машину до випадкових людей, доїхала в Селідово, там стала на облік, як переселенець. Після цього, і знову на автомобілі з приватниками, вирушила до Дніпропетровська. Звідти – першим можливим поїздом до родичів в Ужгород. Там провела три дні, відпочила і попрямувала до Львова. З речей у мене було тільки найнеобхідніше", – розповідає жінка.
У Львові, за словами Інни, вона звернулася в оперативний штаб по роботі з біженцями, що при департаменті соціального захисту ЛОДА. "У Львові мені пояснили, що місць в обласному центрі немає, і по всій західній Україні з цим проблеми. Тому, з цього штабу з переселення мене направили в туристичний комплекс "Хижки", що в Яремчі, біля підніжжя Карпат", – каже мешканка Донецька.
18 днів в Яремчі: робота покоївки
У "Хижках" Інні запропонували роботи покоївки. "Але виявилося, для того, щоб мені дати робоче місце, відмовили двом покоївкам, які працювали у них раньше. Щоб заробити сто гривень на день, я повинна була трудитися з восьмої ранку до пізнього вечора. Мені давали харчування, але я зрозуміла, що їм не вистачає продуктів, навіть хліба та картоплі. Щоб не назрівали конфлікти, я вирішила покинути комплекс і залишити всі зароблені гроші ім. Я протрималася там до 13 лютого. Хоча я дуже вдячна працівникам "Хижок": коли я приїхала хворої, то перші п'ять днів вони доглядали за мною, лікували, дали відпочити. Там дуже добрі люди", – розповідає Інна.
Ворохта: в одній кімнаті з іншими біженцями
Звідти Інна поїхала до Івано-Франківська, де знову стала на облік як переселенець. "Мені запропонували зупинитися у Ворохті, на спортивній базі "Заросляк". Там я провела три дні. Однак, на цій базі не працює інтернет, погано тягне мобільний зв'язок, у мене не було потрібного одягу на зміну, плюс до всього, мені не підходив гірський клімат. Словом, усе це змусило мене знову виїхати. Крім цього, власники турбази планували поселити в одній кімнаті шістьох людей, теж біженців. Хіба це нормально? Це ж незнайомі люди. Я поїхала звідти", – каже Інна.
Снова Львов: в поисках отелей и материальной помощи
"З Ворохти я повернулася назад до Львова. Там я звернулася в ОДА і написала заяву до її керівництва з проханням виділити мені соціальне житло і хоч якусь матеріальну допомогу. Але ніхто нічим не допоміг", – каже Інна.
Втім, міська влада пообіцяла поселити Інну в готелі "Варшава". "Але там я пожила тільки один день – керівництво готелю попередило, що туди приїде футбольна команда "Баварії", і мене попросили звільнити місце. Але ніяких "баварців" я там не бачила", – розповідає жінка.
Після цього, зазначає переселенка, її повезли в один з готелів на об'їзній дорозі. "Там бруд і антисанітарія. Жили в цьому готелі переселенці з Донбасу, а поруч "жриці кохання" надавали свої послуги ... ", – каже Інна.
За словами жінки, їй в готелі ніхто не пояснив, скільки треба буде платити за проживання. "Одна 74-річна біженка замість плати підробляла в пральні", – згадує жінка.
Після цього, каже Інна, вона поїхала в саму дешеву готель біля цирку по 50 гривень на добу. Однак, гроші швидко закінчилися і постало питання про виселення.
"Додому в Донецьк – і невідомо, що зі мною буде"
Жінка прийняла непросте рішення про повернення до Донецька. "Те, що відбулося на моїй Батьківщині, для мене так само несподівано, як і решти українців, адже моя зона відповідальності ніколи не поширювалася на це все. Але, якщо навпроти твого будинку поставлять міномет – що тут робити?", – ділиться Інна.
За словами жінки, дане рішення їй далося непросто, адже в Донецьку йде справжня війна і щодня гинуть люди. "Я згодна на те, щоб оселитися в життєздатному селі. Якщо б дали землю, у мене багато друзів, і вони б могли мене підтримати і навіть допомогти щось побудувати. Гроші я б могла сама заробити, своєю справою",- каже Інна і зазначає: "Що зі мною буде далі – невідомо".
Вже 10 тисяч переселенців
Зараз у Львівській області знаходиться більше 10 тисяч вимушених переселенців. Про це Сегодня.ua повідомили в ОДА.
"Перші переселенці почали прибувати в Львівську область з третього березня минулого року з Криму", – розповіла нам заступник директора департаменту соцзахисту ЛОДА Оксана Яковець.
За словами чиновника, їх тимчасово поселяли по санаторіям, готелям, багатьох львів'яни приймали у себе вдома. В даний момент є ще кілька резервних місць – це приватні будинки в селах області, тимчасове поселення проходить в соціальних центрах і районних лікарнях. Гуртожитків, готелів і квартир у Львові вже немає.
"Також кожен переселенець раз на місяць отримує матеріальну допомогу в розмірі 442 грн. на дорослого і 884грн. на дитину або непрацездатного члена сім'ї. Але сума виплати на сім'ю не може перевищувати 2400 гривень", – додала Яковець.