Бойовики скаржаться на своє "керівництво" - багато хто залишився без грошей. Фото: Соцмережі
Бойовики на Донбасі починають прозрівати і заявляють про те, що їх обдурили і тепер змушують просто виживати. Так, в мережі стало популярним відеозвернення, в яких бойовики скаржаться на життя і розповідають, що їм доводиться виживати всіма можливими способами. "Нас обманули! (Бойовик вживає нецензурну синонім цього слова. – Авт.) Розповідали, як ми тут всі заживемо в новій республіці, без олігархів ... А насправді ми живемо як бомжі, не можемо прогодувати свої сім'ї і ходимо "під розстрільною статтею", – говорить бойовик на одному з відео.
Зміна настрою у донецьких бойовиків сталася кілька місяців тому після чергових мирних переговорів в Мінську, а також з початку сирійської військової кампанії. Від натхненного "До Києва дійдемо!" настрій скотилося до "Нас зливають!" Приблизно в цей же час раптом почав захлинатися грошовий струмок з боку російського сусіда. Затримки виплат бойовикам викликали їх спочатку боязке, а потім і гучне обурення. При цьому вони не втомлювалися нагадувати, що воюють не за гроші, а за ідею.
Найбільш резонансним виступом можна назвати обурення бойовиків в центрі Донецька, біля штабу в районі Донецького металургійного заводу. Вони відкрито заявили, що третій місяць їм не виплачують грошове забезпечення, не дають медалі і форму, лікуватися їм доводиться за свої гроші. "Бійці як бомжі ходять, сигарети стріляють", – обурюються колишні вояки розформованої т.зв. "Республіканської гвардії ДНР".
Їх "колег" можна побачити по всьому Донецьку в місцях великого скупчення людей – наприклад, на ринках. Обірвані і брудні, вони дійсно, просять сигарети або пару рублів на "полікуватися". У них напоготові навіть легенда про те, як вони "з самим Гіві воювали, були поранені і ось тепер додому ніяк не добратися". Той факт, що багато хто з камуфльованих жебраків говорять з помітним російським акцентом, нікого не бентежить. Особливо багато таких бродить навколо Критого ринку і в районі торгового центру "Континент" біля міськсаду.
"Всім відомо, що майже вся екіпірування й боєприпаси приходили з боку Росії. Ще в минулому році, коли ми охороняли блокпост, нам платили по $300. Проблем з постачаннями не виникало. Але в останні три місяці зарплату дуже сильно затримували. Перераховується за курсом до гривням, потім видавали в рублях один до двох. Загалом, суцільне кидалово, обіцяних грошей урізали фактично на третину. Тих, хто на казармі живе, харчами забезпечують, але, зараз зі снарягою дуже важко. Деяким хлопцям повидавав бронежилети ще часів Афганістану. Деякі поставки все-таки йдуть, але, дуже рідко заходять великі партії", – говорить бойовик Олександр.
Мода бойовиків. Фото: Соцмережі
До слова, якщо ще рік тому новобранців в так звану армію "ДНР" повністю одягали, то тепер їм пропонують купувати форму за свій рахунок. Втім, будь-яку амуніцію можна купити або пошити – в Донецьку відкрилося безліч крихітних магазинів, де можна купити і берци, і куртку – були б гроші. Так, пара Гомілок коштує близько 3500 рублів (1750 грн. за ринковим курсом в Донецьку), зимова камуфляжна куртка – 5000 рублів (2500 грн), штани – 1500 рублів (750 грн).
Зневірені бойовики продовжують займатися мародерством, обнося чужі квартири і гаражі. Донеччани розповіли кілька випадків, коли бойовики виносили з розграбованих квартир все аж до нижньої білизни. "У будинок батьків моїх друзів в'їхав натовп "орків". Батьки в Красноармійську з минулого року, переселенці. Кажуть, ось-ось дозволять бойовикам займати покинуті квартири. Гаражі теж продовжують обносити. Можуть зателефонувати господареві і зажадати, щоб той приїхав і відкрив. Якщо господар не в Донецьку, то гараж швидко розкривається і виноситься", – розповів Сегодня.ua донеччанин Олексій Півень.
Бойовики ж стверджують, що їм допомагають місцеві жителі, причому добровільно. Так, один з представників підрозділу "П'ятнашка", яке захопило Дебальцеве взимку, повідав, що люди приносять їм мішками крупу і картоплю. Правда, не розповів, звідки у мешканців зруйнованого ними ж містечка з'явилися зайві продукти для "визволителів".
"Взагалі, у нас нічого немає. Навіть машини заправляємо за свій рахунок. Он дві машини, в них по 3 літри бензину на крайній випадок. Зарплату затримують третій місяць. Схоже, ми нікому не потрібні. У місцевих жителів просимо чогось – вони дають", – скаржиться бойовик.
У всіх своїх негараздах донецькі бойовики звинувачують вищестоящих товаришів. "Хтось гріє кишеню, а ми сидимо ні з чим, – кажуть вони. – Фінансування скоротилося, так ще на залишки грошей і "криси" набігли. У них все в порядку – кожен день по ресторанах, коньяки розпивають, а ми тут останнім доїдаємо. Командири себе почувають чудово, тому що з кабінетів не вилазять, а на "передку" народ замерзає вже", – обурюються бойовики. Вони кажуть, що довго терпіти такий стан справ не мають наміру. Донеччани підтверджують: ті "ополченці", хто зміг нашкрябати трохи грошей, їдуть разом з сім'ями.
Гаражний кооператив поблизу Донецького аеропорту. Фото: Соцмережі
"Жив у нас в під'їзді з минулого року один такий. Спочатку він приїхав, потім дружина з дітьми прикатили, звідкись із Росії. Говір у них такий, особливий, – розповіла мешканка Ленінського району Катерина Сміянова. – Не знаю, зняли квартиру або "віджали" у кого-то, загалом, жили. Він все на службу бігав, вона з дітьми вдома. Особливо ні з ким не здружилися з сусідів. А то стала забігати, щось просити – то сахарку, то яєчко. Розговорилися – виявляються, чоловік вже давно грошей додому не приносить, а їй з Росії якось батьки висилають, трошки. Пожартувала, що харчування у їх триразове – понеділок, середа, п'ятниця. чоловік злий, як собака, бо одну вермішель вона йому і дітям готувала. Вирішили кинути все і повернутися назад. А грошей немає. ледве-ледве на квитки нашкребли, покидали речі в сумки і назад поїхали. Так до нього ще довго приходили вояки, шукали його, говорили, що той втік".
Розчарування і злість бойовиків викликають у донеччан зрозумілі почуття занепокоєння. "Не вистачало ще, щоб вони зі зброєю в руках почали відкрито грабувати людей або магазини, – каже донеччанин Павло Крутов. – Невідомо, до якого стану доведуть їх ватажки, у яких круті тачки і які багато живуть в дорогих будинках. Може, поніщенствуют – так підуть? Ми б тут самі потихеньку все в порядок привели та й жили б собі спокійно".