Щастя сильно постраждало від обстрілів. Фото: соцмережі
Ситуація на сході України продовжує бути мінливої і вкрай напруженою. Збройні сутички із застосуванням артилерії раз у раз спалахують по всій лінії фронту. Тож не дивно, що прифронтові міста змушені виживати в досить складних умовах, коли втрата одного з елементів інфраструктури може призвести до фатального колапсу.
Наприклад, місто Щастя в Луганській області, знаходиться під контролем України – фактично на лінії розмежування. Це відносно невеликий населений пункт, де до війни проживало трохи більше 12 тисяч чоловік. Щастя, на території якого знаходиться Луганська ТЕС, досить тривалий час було однією з найгарячіших точок в зоні військових дій. Снаряди падали не тільки на позиції українських військових, а й на голови мирних жителів.
Довгий час Щастя було однією з найгарячіших точок в зоні військових дій. Фото: соцмережі
Тепер же, коли ситуація трохи нормалізувати, городяни намагаються жити колишнім життям і потихеньку відновлювати свої будинки. Однак, близькість фронту так чи інакше накладає відбиток на побут городян.
"Під час обстрілів постраждала південна частина міста. Там в основному приватний сектор. Зараз, як можемо, відновлюємося. У міськраді іноді, видають потерпілим будматеріали, які надіслали іноземні фонди допомоги. Та й криши у багатьох до сих пір посічені осколками – все залатані. Зиму так-сяк пережили. Сумно від ситуації, що склалася, – нарікає житель Щастя Ігор. – Раніше у нас було дуже добре – природа, риболовля. А зараз військові рекомендували не ходити по посадкам (лісосмуги. – Авт.). Кажуть, розтяжки могли залишитися. Та й рибалити боязно, як подумаєш, що з того боку на тебе в снайперський приціл можуть дивитися – мурашки по шкірі. Від нас, до позицій "ЛНР" в прямому сенсі рукою подати".
Городяни розповідають, що оговтатися від обстрілів допомагають не тільки комунальні служби, а й правоохоронці. А від великої кількості військових на вулицях – тільки спокійніше.
"У нас місто знаєте, як відновлюється? Всім світом. Ось, поліцейські наприклад, допомагають міській лікарні з ремонтом, військові патрулюють вулиці. Ми ж розуміємо, де живемо, – розповідає городянин Сергій Пеліканів. – Нещодавно знову автобуси почали на Харків ходити через день, вже легше. Ми чекаємо весну, будемо городи засівати, виживати. Ну, і місто відбудовувати, тому що дісталося йому нещадно. Вирішили з сусідами проявити ініціативу, привести в порядок стелу на в'їзді в Щастя – вона постраждала від осколків. Якщо дадуть дозвіл і буде безпечно – очистимо, пофарбуємо і буде як новенька".
Місто відновлюють. Фото: соцмережі
Зараз щастя живе відносно мирним життям: працюють магазини, лікарні, школи, на вулицях можна зустріти досить багато людей. А інфраструктура міста починає оговтуватися від пережитого жаху.
"Зараз і продуктів стало більше в магазинах, та й відкриваються ті, які в минулому році виїхали, – розповідає місцевий житель Юрій Кузнєцов. – Все що треба – в магазинах є. Правда, траплялися в минулому році, перебої з паливом. Але зараз начебто все нормально. Заправок в місті дві, працюють – відмінно! Я, можна сказати, живу завдяки автомобілю. Старенький "Жигуль" годує – підробляю приватним візництвом".
За словами автолюбителя, страшно уявити, якщо прифронтовій місто залишиться без палива, а комунальні та екстрені служби – швидка допомога і пожежні, втратять мобільність.
Одна з автомобільних заправок, що працюють в Щастя, знаходиться всього чи не в кілометрі від крайньої лінії оборони українських військ.
"Через річку Сіверський Донець йде міст, а за мостом – остання точка опори українських військ. Наша заправка знаходиться близько кілометра від нульового українського блокпоста, – розповідає директор дурні АЗС "Паралель" Максим Гладиш. – Зараз, слава Богу, обстріли трохи вщухли. Але, буквально в минулому році ми працювали фактично під обстрілами. Вся заправка посікти осколками, які потім знаходили навіть в шлангах заправних пістолетів".
За словами керуючого АЗС, були періоди найпотужніших обстрілів, коли через бойові дій доводилося зупиняти роботу заправки, і під обстрілами доводилося евакуювати обладнання. "Ситуація змінювалася практично щогодини і доводилося приймати рішення – працювати або закриватися", – розповів Гладиш.
"В кінці літа минулого року сильно били по ТЕС, – згадує місцевий житель Сергій. – Місту теж діставалося постійно. Практично цілий рік жили в напрузі. Від вибухів здригалася земля, а люди ховалися в підвалах".
На сьогоднішній день в місті більш-менш спокійна ситуація. Максим Гладиш розповідає, що зараз вони забезпечують паливом не тільки мирних жителів, а й деякі комунальні підприємствам, в тому числі і місцеву лікарню.
"Зараз у нас реалізується до 1500 тонни палива в добу. Для цього міста, це досить багато, навіть з огляду на те, що половина населення, рятуючись від війни – роз'їхалася, а через закритих проїзних пунктів – інтенсивність маленька, – розповідає Гладиш. – Також поставляємо на електростанцію паливо. У минулому році газова служба Станиці Луганській у нас заправлялися. Також ми заправляли місцеве лісництво. Їм паливо було просто необхідно, щоб гасити загоряння після обстрілів навколо міста".