Фото: колаж з книги «Донбас і Мирні»
Представники Фонду Ріната Ахметова відвідали Клавдію Шейко в селищі Ольгінка – героїню фотокниги "Донбас і Мирні". Жінці вручили екземпляр книги, співавтором якої її теж можна вважати, а також провели автограф-сесію.
Як зазначив Михайло Катерінчак, керівник проекту "Допомога населенню" Гуманітарного штабу, фотокнига, видана Фондом Ріната Ахметова, – це літопис страшних подій, які сьогодні відбуваються на сході України.
"У цій фотокнизі зібрано 11 історій, які розповідають про мужність і героїзм мирних жителів, постраждалих внаслідок збройного конфлікту на Донбасі. І одна з цих історій про Вас, дорога Клавдія Миколаївна! Ви не тільки герой книги, але і герой в житті. І про це вже знають не тільки люди в Україні, а й у багатьох країнах світу. Тому що Фонд Ріната Ахметова презентував це видання в Києві і Брюсселі, книга вручена представникам міжнародних організацій та посольств", – сказав Катерінчак під час зустрічі з Клавдією Шейко.
Доля Клавдії Миколаївни типова для багатьох простих жителів Донбасу. Все життя вона пропрацювала в друкарні, куди прийшла 17-річною дівчинкою в 1943 році.
"Ой, я там навчилася читати і писати", – запевняє вона.
Біда прийшла в 2014-му, під час обстрілу Ольгінки жінка втратила доньку і внучку, але не здається. Цього року Клавдії Шейко виповнюється 92 роки, але виглядає вона досить бадьоро, хоч і ходить з паличкою. Сама готує, працює, надівши наколінники, в городі, виховує свого 13-річного онука Павла. Бабуся багато говорить про онука, який він хороший і добрий, як добре вчиться, допомагає в городі і по дому, адже Паша, над яким Клавдія Миколаївна взяла опіку після загибелі його мами, єдиний сенс її життя
"Сусіди теж допомагають – хліба приносять, якісь продукти, з дровами на зиму допомагають", – розповідає Клавдія Миколаївна.
Самі сусіди кажуть, що вона завжди була оптимістом по життю і живчиком, без неї не обходилося жодне весілля – заводієм була.
Клавдія Миколаївна дуже вдячна Фонду Ріната Ахметова, який підтримує її у важкі часи.
"Без цієї допомоги ми б з Пашею не впоралися", – говорить Шейко.
"Донбас і Мирні" – книга про людей похилого віку, яким доводиться виживати в зоні бойових дій. Про родини, яким довелося кинути рідні домівки. Про поранених дітей, які вижили всупереч прогнозам лікарів. Фонд Ріната Ахметова бачить свою місію в тому, щоб голоси Мирних зазвучали і були почуті. Щоб не залишилося байдужих до трагедії, через яку вже постраждало понад чотири мільйони жителів Донбасу. Протягом чотирьох років Фонд допомагає мирним жителям на Донбасі продуктами, проведенням термінових операцій, медикаментами для тяжкохворих і реабілітацією поранених дітей. Завдяки цій допомозі врятовані життя понад мільйон людей", – зазначив Катерінчак.
Глава з книги "Донбас і Мирні"
"Вони бояться втратити один одного" (стр. 69)
У Ольгінці Донецької області страшно виходити на вулицю. Війна не жалує нікого. Це вже друга в долі Клавдії Миколаївни. Адже їй вже 90 років. Жінка знає, що таке голод, страждання і невщухаючий біль. У неї гине внучка і вмирає донька. Онуку вдається врятувати від смерті. І тепер вона ні за що і ніколи не розлучиться зі своїм Пашею.
А історія у хлопчика страшна. Клавдія Миколаївна приймає пологи у невістки і раптом дізнається, що дитину хочуть втопити. Зупиняє недолугу матір і забирає новонародженого собі. Онук Паша – сенс її життя.
- Ось це і радість, і горе. Все в купі. І я його не кину, – каже вона.
Оформлення опіки відбувається не відразу. Соціальні служби довго не погоджуються – вік. А у Паші немає рідніше людини, ніж бабуся.
- Поживи ще рік. З ким же я залишуся? – каже він, обіймаючи свою улюблену бабусю.
У своєму селищі вони переживають не один обстріл. Після Другої світової тут залишається один-єдиний будинок. А потім житло потихеньку відбудовують. Мирні до сих пір не хочуть вірити, що тут знову війна. Але Клавдія Миколаївна і Паша намагаються не замислюватися про погане. А також не втрачають надію, що ще довго будуть разом.
ДЖЕРЕЛО: http://fund.fdu.org.ua/news/16841