У квітні 2019 року відбулося те, у що декілька місяців тому важко було повірити. Володимир Зеленський із великим відривом від суперників виграв президентські вибори. Тоді навіть прихильники Зе визнавали: утримати такий високий рейтинг буде важко. Проте зараз, за даними соціологів, Зеленський набрав би в першому турі на 15% більше голосів, ніж в 2019-му. Ми поговорили з політичними експертами, щоб відповісти на запитання, як йому це вдалося.
Дзвінок Путіну
Головний аргумент скептиків лунав так: голосували не стільки за Зеленського, скільки проти попередньої влади, а на протесті довго не протягнеш. Але політологи схильні вважати, що бажання помститися старій владі було все ж таки не основною причиною вибору.
"Зеленського обирали як президента миру. Очікуючи якнайшвидших кроків щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. Людям хотілося закінчити війну дуже швидко. Цього не сталося, але позитивна динаміка спостерігається", – пояснює політолог Олексій Якубін.
Із ним згоден і голова Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.
"Головна тема і для президента, і для суспільства – це тема припинення війни. За рік стало очевидно, що швидко її не закінчити, але ми побачили суттєвий прогрес. Перезавантажений і відновлений процес перемовин – і в "нормандському", і в "мінському" форматах. Три роки це стояло на паузі, і не було видно навіть світла в кінці тунелю. Зараз стало очевидно, що новий президент щиро готовий до миру, хоча і не за будь-яких умов", – каже експерт.
За рік на донбаському напрямку зроблено дійсно чимало. Обмін полоненими, розведення військ на трьох ділянках фронту, будівництво моста в Станиці Луганській. Не забутий і Крим: на кордоні з півостровом побудовані контрольно-пропускні пункти "Чонгар" і "Каланчак".
При цьому Зеленський продемонстрував: із Росією можна домовлятися без здачі національних інтересів. До нього вважалося, що у стосунках з північним сусідом можлива або повна капітуляція, або кривава війна.
"Не можна сказати, що дії Зеленського повністю всіх задовольняють. Адже головне питання – припинення обстрілів – поки не вирішено. Але, напевно, це був найуспішніший рік в контексті виконання Мінських угод", – зазначає політолог Петро Олещук.
І вже тим більше мало хто очікував, що недосвідчений молодий політик зможе вести перемовини з Володимиром Путіним, не поступаючися при цьому в принципових для України моментах.
"Це був сильний хід, коли Зеленський зробив дзвінок Путіну. Таким чином він взяв на себе відповідальність. Якби не цей контакт, я думаю, що ми не могли б говорити про повернення моряків, Олега Сенцова, інших полонених", – вважає Олексій Якубін.
У центрі – людина
Політологи звертають увагу, що Зеленський в процесі врегулювання конфлікту на Донбасі робить акцент саме на обміні полоненими. Для нього неприйнятне саме питання, чи варте людське життя поступок з боку держави.
"Він започатковує новий стандарт української політики. У розвинених державах завжди в пріоритеті людське життя – взяти той саме відомий приклад обміну ізраїльських солдатів. Зеленський теж показує, що для нього важливе життя кожного окремого громадянина. Це головний принцип. Суспільство хотіло, щоб президент був людяним, щоб він не був іконою або портретом", – говорить Олексій Якубін.
Не бути портретом – дуже важливо і для самого Зеленського. Він прямим текстом попросив чиновників не вішати його фотографій у робочих кабінетах, а краще повісити там фото своїх дітей. Що важливіше – Зеленський ініціював ухвалення закону про імпічмент президента. Його попередники, швидше, були схильні всіма засобами триматися за владу, ніж віддавати до рук парламенту механізм свого усунення.
Те ж саме щодо депутатської недоторканності, яку обіцяли зняти впродовж 20 років, але так і не наважувалися.
"Немає недоторканних, немає незамінних. Є результат – працюєш, ні – на вихід. Уряд не впорався – пішов у відставку, сформували новий. Оперативно, без прем'єріади і коаліціади. Це революційний крок для української політики", – каже політолог Валентин Гладких.
Об'єднати Україну
Феномен Зеленського на президентських виборах складався не тільки з рекордно високого результату. Новому президентові вперше за тривалі роки вдалося усунути "лінію розрізу" України.
Якщо проаналізувати результати президентських виборів, починаючи з Помаранчевої революції, південний схід і північний захід країни завжди обирали різних кандидатів. Винятком були хіба що вибори 2014 року, але там лінія розколу проявилася в явці виборців: мешканці Сходу просто проігнорували вибори.
Зеленський пофарбував зеленим кольором практично всю Україну і досі позиціонує себе як президент всієї країни. Це відрізняє його від потенційних суперників, які часто орієнтуються на "ядро електорату", ігноруючи інших мешканців, а то й різко критикуючи їх.
Не поділяти народ за мовою, культурою, релігією, регіоном проживання – важливий елемент політики очільника держави. А пропрезидентська партія "Слуга Народу" навіть зробила своєю офіційною ідеологією "український центризм", який передбачає об'єднання українців навколо спільних цінностей і відмову від радикального поділу суспільства в стилі "ватники-вишиватники".
Більше того, політика Зеленського полягає в тому, щоб перетворити нашу різноманітність на сильний бік. Цьому було присвячене його новорічне звернення, в якому президент говорив на декількох мовах і пропонував українцям самим відповісти на запитання "Хто ми?".
При цьому президент не боїться людей. Політолог Андрій Золотарьов звертає увагу на показовий факт: при Зеленському був відкритий вільний доступ до Офісу президента на вулиці Банковій, тоді як раніше брама була зачинена. А вулиця не перекривалася навіть у період акцій протесту перед "нормандською" зустріччю.
"Президент не ховається в кущі", – зазначає Андрій Золотарьов, маючи на увазі не тільки відчинену браму вулиці Банкової, а й рекордну 14-годинну пресконференцію голови держави, і його регулярні звернення до українців під час пандемії коронавірусу.
Якщо президент збереже цю лінію поведінки, він збереже симпатії населення навіть у безпрецедентно складному 2020 році, впевнені політологи.
"Основне його досягнення – суспільство отримало заряд оптимізму. І за рік президентства, незважаючи на дуже непросту ситуацію, яка не прогнозувалася ніким, суспільство цей заряд не втратило", – робить висновок Валентин Гладких.