Гігантські плити, навислі над колонами, фонтани і яскраві афіші майбутніх гастролей – вже багато років перший український оперний театр на Сумській, 25, манить перехожих у свої шикарні фойє і зали для глядачів. Втім, навіть завзяті театрали не уявляють, що за сценою знаходиться цілий світ з 50 тисячами костюмів і декорацій, які роблять вручну. "Сегодня" побувала за лаштунками ХНАТОБу, де можна побачити справжнє імператорське кімоно, кілометр живопису і зустріти привида опери.
Тоді як в зарубіжних театрах зараз відмовляються від костюмів ручної роботи через складність процесу і дорожнечі, в оперному досі працюють по-старому і пишаються тим, що кожна річ зроблена з душею. "Після пошиття приступаємо до обробки, яка поєднує в собі аплікацію та розпис фарбами. Костюми розшивають камінням, перлами і прикрашаємо вишивкою", – пояснює головний художник театру Надія Швець.
Виявляється, над кожним костюмом близько місяця трудяться десятки майстрів ХНАТОБу: закрійники, швачки та аплікатори. А для настільки копіткого процесу в театрі обладнали цеху пошиття, фарбування, розпису тканини та оздоблення. Вбрання ж тут шиють індивідуально під артиста, проте на першому місці – враження глядачів.
"Іноді доводиться вмовляти акторів надіти ту чи іншу річ. Наприклад, так було з сукнею, яке повинно було нагадувати китайську вежу з головами дракона на даху. Солістці воно спочатку страшенно не сподобалося, їй здавалося, що ці елементи візуально вкорочують шию. Однак глядачеві повинен бути зрозумілий сенс. Коли солістці показали відео, зняте в залі, вона подивилася на себе очима глядача і погодилася працювати в цьому костюмі", – згадує Надія Швець.
Співробітники театру демонструють синє плаття з вистави "Турандот", яке вдягала відома оперна співачка Марія Гулегіна, і ведуть нас в один з п'яти величезних складів, де зберігаються театральні вбрання. Потрапляємо в світ костюмів з вистав "Борис Годунов", "1001 ніч", "Спляча красуня" і безлічі інших. Серед них є навіть справжнє кімоно – подарунок оперної співачки Ірини Архипової, якою він, у свою чергу, дістався від самого імператора Японії. Кімоно розшите ниткою зі справжнього срібла, втім, на сцені воно поки так і не мерехтіло: чекає підходящого образу і постановки.
Співробітники театру можуть відповісти, скільки ж нарядів в їх сховище, але запевняють, що вже точно не менше 50 000. "Це не дивно, адже тільки в одному спектаклі, в середньому, задіяно дві сотні костюмів", – пояснюють в оперному.
Окремої уваги заслуговують і театральні перуки, які народжуються з ескізу головного художника. Потім майстер знімає мірки з артиста і приступає до найбільш копіткого етапу: за допомогою гачка просмикує в тканину кожну волосинку. На створення театральної зачіски, як, втім, вусів і бороди, йде близько місяця. Всього ж на складах театру зберігається понад 3000 перук.
Поки майстрині трудяться над новими вбраннями і перуками, вирушаємо в інші цехи, де відбувається не менш творчий процес – створення декорацій.
"Жорсткі роблять на столярній ділянці, потім вироби обробляються в бутафорському і декораційному цехах", – розповідає художник-декоратор театру Ірина Степанова. Виявляється, антураж створюють з пінопласту, пап'є-маше, гіпсу, а зберігають готові вироби в так званих "кишенях" за сценою.
М'які ж декорації створюють у двох величезних залах площею по 500 "квадратів". За словами співробітників оперного, настільки великий простір цілком виправдано, адже тільки підвісний "задник" повинен бути розміром в 200-300 квадратних метрів. Для цього художники розстеляють полотно на підлозі і створюють малюнок за допомогою великих кистей на довгій ручці. А щоб подивитися на роботу цілком, майстрові доводиться забиратися на другий ярус і розглядати декорацію з висоти. За словами співробітників, в середньому, в кожному спектаклі використовується квадратний кілометр такого живопису.
За лаштунками оперного знають безліч легенд. Згідно з однією з них, крім акторів, художників і декораторів, по коридорах ХНАТОБу походжає... привид опери.
"Одного разу співробітниця залишилася в театрі на ніч, щоб завершити роботу, і близько шостої ранку вона побачила в коридорі фігуру людини. Вона подумала, що це артист, переодягнений у костюм ченця. Однак цей "чернець" підійшов до неї, уважно подивився, після чого розвернувся і зник у стіні", – розповідають в театрі.