Тут відбував покарання революціонер Іван Бабушкін. Фото: Соцмережі
Будівлі, які ми пропонуємо подивитися сьогодні, називають кам'яними свідками історії. Якби вони вміли говорити, то ми б дізналися багато нового про їхніх мешканців і події, які відбувалися сто, а то й двісті років тому. Ми дізнаємося про перші цегляні будинки Катеринослава, подивимося на резиденцію обласних вождів, дізнаємося про історію Потьомкінського палацу і почуємо розповідь про втечу революціонера Бабушкіна. Всі ці споруди функціонують і в наші дні. Правда, князь Потьомкін навряд чи припускав, що паркет у його палаці топтатимуть студенти. А в колишньому приміщенні міністерства чорної металургії навряд чи очікували відкриття комерційних офісів. Колись багато з цих будівель вважалися унікальними в місті, а зараз вони загубилися серед висоток, але продовжують зберігати свої таємниці.
В'язниця, де сидів революціонер
Почнемо свій шлях із легендарної в місті будівлі по вулиці Савченка, 2, де свого часу відбував покарання революціонер Іван Бабушкін. У часи Катеринослава тут знаходилася жандармська частина з в'язницею, а зараз історичну будівлю займають пожежники. Спочатку комплекс, побудований у 1892 році, складався з кількох одноповерхових будівель. Про те, що в Катеринославському острозі відбував покарання революціонер, говорить невелика меморіальна дошка на будівлі. А ось про втечу Бабушкіна тут ходять легенди. За словами краєзнавця Максима Кавуна, спільники передали Івану Васильовичу пилку, заховану, за однією з версій, в буханці хліба, а за іншою – в рулоні ковбаси. Завдяки передачі революціонер втік.
Приклад радянської гігантоманії
А зараз ми пройдемо до будівлі, яка вважається однією з найграндіозніших споруд радянської архітектури в Дніпропетровську. Це центральна будівля міністерства чорної металургії СРСР на площі Героїв Майдану, 1. Вона була побудована у 50-х роках минулого століття, а проектували її відразу чотири архітектори. Для побудови П-подібного корпусу будівельники розчистили не тільки всю площу, але й прибрали торгові ряди Троїцького ринку, бульвар і трамвайні колії. Зараз будівля займає більшу частину площі. Нещодавно перед колишнім міністерством стояв величезний пам'ятник Леніну, а площа носила однойменну назву. Торік монумент вождю знесли, і на новорічні свята поставили на його місце гарну ялинку, а поруч – містечко для діточок.
Будівля з ім'ям купця
Це зараз багатоквартирним будинком або здачею житла в оренду нікого не здивуєш, а ось за часів Катеринослава прибуткові будинки були явищем унікальним. Про це говорить навіть той факт, що власники будівель без удаваної скромності залишали на фасаді свої імена. Старовинний чотириповерховий будинок на Лібкнехта, 6 давно привертає увагу городян багатою ліпниною, дорогою цеглою і позолоченим написом "Самсонъ". Колись будинком володів купець на ім'я Самсон Лібавський. Говорячи сучасною мовою, він був хорошим бізнесменом, але для міста нічого особливого не зробив. Однак чоловікові дуже хотілося прославитися, і він попросив будівельників викласти на будівлі своє ім'я. У результаті, навіть після революції і війни ім'я не стерлося, і тепер на нього звертають увагу всі ті, хто гуляє по центральній вулиці.
Резиденція Брежнєва
Пройдемо до резиденції обласних вождів на Рогальова, 3. Тут жила політична еліта радянських часів. У цьому світлому маєтку в перші повоєнні роки жив майбутній генеральний секретар СРСР Леонід Брежнєв. В архівах міста збереглася фотографія, на якій Леонід Ілліч зображений на балконі. Саме "дорогий" Леонід Ілліч свого часу схвалив будівництво метро в Дніпропетровську. А під час презентації Брежнєву нової моделі "Запорожця" – гордості українського автопрому, Леонід Ілліч викликав справжню паніку серед своєї челяді. На площі Леніна зібралося все керівництво області, і Леонід Ілліч вирішив провести тест-драйв. Він сів у машину і поїхав на цілих 20 хвилин, за цей час серед перших осіб області почалася паніка. До сторіччя генсека в 2006 році один з місцевих бізнесменів встановив на будівлі меморіальну дошку.
Перші цегляні будинки
Акуратні жовті будиночки на Ворошилова, 8 і 10, зараз виглядають непоказно, а в 1792 році тут розміщувалося казначейство і губернський архів. Більше того, це перші цегляні споруди в Катеринославі. У XVIII столітті на Ворошилова було дванадцять однакових будівель із цегли, до наших днів збереглися тільки ці два будиночки. Керував будівництвом маєтків соратник Потьомкіна – губернатор Катеринославщини Василь Каховський. Проект розроблявся одночасно з проектом Потьомкінського палацу, і вулиця носила назву Потьомкінська. Будинки ці вважаються півтораповерховими, оскільки нижній поверх невисокий, його вікна знаходяться фактично на рівні фундаменту. У 1840-х споруду модернізували: зробили трикутний фронтон над ризалітом, обрамили вікна, добудували кам'яні арочні ворота. До речі, парадний вхід у всіх цих будинках розташовувався з двору. Коли в будинку в 1887 році жив священик Федоров, тут був великий сад, який навіть потрапив у книгу "Рослинність Катеринослава". Зараз будинками володіє приватна особа. Історики бояться, що новий господар може знести будівлі і побудувати щось більш вигідне в цій частині міста, але кардинальних кроків з порятунку перших цегляних будинків поки ніхто не робить.
Потьомкін не був у своєму палаці
Завершимо екскурсію біля Потьомкінського палацу на площі Шевченка. Будівля, побудована в 1789 році, вважається найстарішою в Дніпропетровську. Проектував її відомий російський зодчий Іван Старов. На місці палацу колись знаходився сад відставного запорозького осавула Лазаря Глоби. Князь Потьомкін викупив ділянку, а Глоба заснував інший сад на місці нинішнього парку. Палац будували три роки, навколо розбили надзвичайної краси англійський парк, але його власник так і не переступив поріг власного палацу. Потьомкін помер у 1791 році, і палац швидко запустів. Дах провалився, паркет зруйнувався, вікна і двері зняли. Друге життя шедевру Старова дав Микола I, який у 1830 році подарував будинок місцевому дворянству. Будівлю відреставрували, і з тих пір вона виконувала різні соціальні функції. В будівлі проходили дворянські зібрання, були канцелярії повітового і губернського предводителів дворянства, а з 1849 року тут розміщувався Музей старожитностей. Під час Кримської та Першої світової війни палац переобладнали під госпіталь, а в Російсько-японську війну тут шили одяг для солдатів. У роки Другої світової війни будівля була практично повністю зруйнована, від неї залишилися лише стіни і колони. Відреставрували її у 1952 році.