Дім-музей працює з 1988року
У Дніпропетровську неподалік від парку ім. Шевченка стоїть невеликий будиночок. Тут у 1930-х роках жив Дмитро Яворницький – історик, археолог, етнограф, фольклорист. Його вважають найбільш значним дослідником історії Запорізького козацтва.
Будинок-музей працює з 1988 року, кімнати відновлені в тому ж вигляді, якими вони були за життя господаря. Переступивши поріг будинку, ви буквально поринете в світ історії. Тут багато унікальних картин, рушників, книг. Навіть господар, запрошуючи гостей, любив повторювати: "Приходьте в мій запорізький курінь".
ЧЕРВОНА ВАЛІЗКА ДЛЯ ЕКСПЕДИЦІЙ
Передпокій – найменша кімната в будинку. Колись на стіні висіла картина "Козак в бою" художника Миколи Струнникова, який надихнувся лекціями Яворницького в Московському університеті. Пізніше картина була подарована історичному музею.
Зате зараз тут можна побачити улюблену червону валізу дослідника. З нею, вже потертою і старою, Яворницький не розлучався під час своїх археологічних експедицій. Крім неї в кімнаті багато інших особистих речей вченого – тростини, капелюх, парасолька.
СТІЛ, ЗА ЯКИМ СИДІВ ОСТАП ВИШНЯ
У вітальні, де господар приймав гостей, висить портрет самого Дмитра Івановича, який намалював Фотій Красицький – внучатий племінник Тараса Шевченка. За столом у кімнаті сиділи Павло Тичина і Максим Рильський, Павло Усенко і Остап Вишня, художник-баталіст Микола Самокіш, журналіст і письменник Володимир Гіляровський ... На стінах кімнати є подарунки від гостей – картина Баришнікова "Дівчина в українському костюмі", "Козак з люлькою" Струнникова, "Українка" Бондаренко.
У ЇДАЛЬНІ ПОДАВАЛИ БОРЩ І ГОРІЛКУ В НАПЕРСТКУ
Їдальня Яворницького – незвично світла кімната, в якій родина збиралася тричі на день. Обідали незмінно о 15:00, до обіду часто подавали борщ. Його в будинку історика готували за всіма правилами старовинного кулінарного мистецтва. Головним правилом Дмитра Івановича було: "Не питай подорожнього, звідки він, а запроси до столу і нагодуй". У цьому будинку часто годували не тільки іменитих гостей, а й простих людей, що заходили сюди. Крім борщу, пригощали вином, лікером і наливками власного приготування. Найміцнішу горілку господар подавав у наперстку.
МЕЗОНІН, В ЯКОМУ ВІДПОЧИВАЛИ КОБЗАРІ
Із кімнати на другому поверсі відкривався прекрасний вид на Дніпро. Тут часто ночували кобзарі, яких опікав історик. Вчений організовував для них лекції та концерти з виконанням народних пісень і дум. У мезоніні можна побачити вишиванку господаря, записні книжки, посуд, приватне крісло. До речі, товщина записників доходить до п'ятисот сторінок, а деякі записи перекреслені вертикальною рисою на знак того, що вони вже оброблені. У своїх нотатках Яворницький записував фольклорні пісні і приказки, схеми-плани місцевості, описи курганів і археологічних знахідок.
ТІЛЬКИ В КАБІНЕТ ДЛЯ ГОСТЕЙ ХОДУ НЕМАЄ
Здається, що зі свого кабінету вчений вийшов всього на хвилинку і ось-ось повернеться. На столі – рукописи, розкрита книга, окуляри і недогорілі свічки. На стінах – фотографії близьких господареві людей.
Це єдина кімната в будинку, куди гостинний господар нікого не пускав. Зазвичай він замикався тут і не дозволяв себе турбувати під час роботи. Щоб відпочити, Дмитро Іванович вставав з-за столу і лягав на диван біля стіни. У кабінеті залишилося багато книг з археології, етнографії, фольклору, лексикографії, словників.