Анна Ахматова. Фото: vk.com
Під час нашої минулої прогулянки ми познайомилися з Фонтаном – військовим і студентським, а цього разу продовжимо шлях по його житловій частини. Цей мальовничий район Одеси багатий кінематографічної і театральної історією, про нього складали легенди і співали пісні. У 1937-1938 роках на Великому Фонтані під Одесою знімали фільм "Петро Перший" за однойменним романом Олексія Толстого, присвячений життю і діяльності російського імператора, з Миколою Симоновим у головній ролі. На 11-й станції народилася відома поетеса Анна Ахматова, правда, батьківський дім її в Одесі не зберігся, лише меморіальна табличка в глушині району. В одному зі своїх творів вона просила не ставити їй пам'ятник "близько моря, де я народилася". Торговим і культурним центром Великого Фонтану завжди була 16-я станція, де місцеві жителі могли пообідати в ресторані, перекусити в буфеті, випити вина у винному погребі Поліді і освіжитися пивом. А в 1892 році на 16-й станції відкрився перший в передмістях Одеси літній театр режисера Сергєєва.
Перша висотка і жіночий проект
На 7-й станції Фонтанської дороги першими з'явилися котеджні селища офіцерів і моряків, і тільки в 1958 році вздовж дороги, між 4-й і 7-й станціями, виросли перші сталінки і хрущовки. До речі, тут звели одну з перших в Одесі висоток. У 1970-х роках на Фонтані з'явилася унікальна 16-поверхівка – спецпроект будинку з монолітного бетону. Краєзнавці згадують, що його побудували методом ковзної опалубки. Суть настилу полягає в безперервному процесі бетонування, що дозволяло сильно прискорити темпи будівництва. Сьогодні такі будинки можна побачити ще на Французькому бульварі і в Світлому провулку.
До початку нового тисячоліття на Фонтані стали частіше будувати будинки бізнес-класу. Яскравий тому приклад – житловий комплекс "Бульвар Фонтанів", який спроектувала Валентина Меркулова. Втім, втілили жіночий проект в життя лише в 2005-2007 роках.
Шлях у вільну Європу і сім'ю
Якщо пройти трохи далі, на 9-й станції можна побачити композицію "Викрадення Європи": бик, що втілює Зевса, який викрадає дівчину. Скульптура оточена колонами стала популярною серед дівчат і пар. Вважається, якщо потерти бичачу гідність, дами швидше вийдуть заміж, а закохані забезпечать собі міцний шлюб.З часом композицію закинули, тут почали частіше проводити час скейтери. Колись серед колон ховався бронзовий бог кохання Ерос, але спершу йому відбили руку, а потім скульптура і зовсім зникла. За задумом архітекторів Олександра Токарєва та Володимира Чепелова, вся композиція повинна була відкрити Одесі шлях у вільну Європу.
Храм: курорт, гойдалки і сміх
Трохи нижче по вулиці Червоні Зорі – церква Марії Магдалини. Освятили її в 1856 році, тоді вона носила назву Воскресіння Господнього. Храм у візантійському стилі побудував граф Олександр Стурдза, виконавши останню волю своєї сестри, графині Роксандри Едлінг. Іконостас, врата та ікону Воскресіння замовляли в Мілані у професора живопису Бертини.У 1921 році храм був закритий більшовиками, а через рік церкву передали санаторно-курортного управлінню. Храм переобладнали в двоспальний корпус, на місці кладовища зробили дитячий майданчик, а в старовинній гробниці влаштували кімнату сміху. Заново відкрили і освятили храм в тільки в 1997 році – вже на честь Марії Магдалини.
Старі зупинки і дорогі трамваї
Спустившись нижче по Фонтанській дорозі, від скульптурної композиції на 9-й станції, можна побачити старе цегляна будівля, спроектована ще в 1910 році – Адміністративна будівля підстанції трамвая. Автором проекту є архітектор Адольф Мінкус. Ходити ж електричні трамваї почали в 1912 році, а поїздка коштувала дуже дорого на ті часи – 10-15 копійок. Гуляючи по Фонтанській дорозі, можна побачити безліч трамвайних зупинок, а на 8-й станції досі залишився павильончик, який побудували ще до 1912 року. Схожі зупинки збереглися на Хаджибеївській і Люстдорфській дорогах.
Архітекторська дача з прутами
Навпаки адміністративної будівлі підстанції трамвая на 11-й станції Великого Фонтану можна побачити ще одне старовинна будівля. Досить простий цегляний одноповерховий будинок з односхилим дахом є колишньою дачею архітектора Владислава Домбровського. Він був поляком за походженням, а роботи його можна зустріти не тільки в місті,а й за межами Одеси. Так, втілені в життя проекти лікарень Домбровського в стилі італійського ренесансу можна побачити на Куяльнику (в 1900-1902 роках саме він спроектував бордові корпуси Нової міської лікарні), а в неороманському стилі архітектор створював католицькі костели в Одесі, Миколаєві, Фастові. Свою дачу він побудував ще в 1906 році, і на вигляд вона більше схожа на дворовій флігель. Пов'язано це з тим, що будинок розташований впритул до бічної межі ділянки. Сам дворик огороджений від вулиці і сторонніх очей зберігся з початку минулого сторіччя за гратами із загостреними вертикальними прутами.
Дивним чином в цьому районі збереглося досить багато старовинних огорож, парканів і хвірток. Гуляючи по Фонтанській дорозі, ви можете побачити їх протягом всього шляху від скульптурної композиції на 9-й станції до самого моря.