Палац дітей та юнацтва. Фото: tourdnepr.com
Район Перемога – один з найбільших в Дніпропетровську, і скоро виповниться рівно 45 років з моменту закладки тут першої багатоповерхівки. Будівництво житлового масиву розгорнулося на намивних грунтах і захопило два старовинних поселення – Мандриківку і Лоц-Кам'янку. До споруди Дніпрогесу на місці багатьох тутешніх житлових будинків була вода, а південна частина району була центром легендарної лоцмановської професії. Тоді послуги цих людей користувалися величезним попитом, адже Дніпровські пороги відомі ще з часів Середньовіччя і славляться своєю небезпекою і непередбачуваністю. Кодацький, Сурський, Лоханський. Звонецький, Ненаситецький, Вовнігський, Буділовський, Лишній, Вільний – до будівництва греблі ці пороги вельми ускладнювали судноплавство і вимагали особливих навичок при їхньому проходженні. Трохи більше 80 років тому ми б вирушили на таку прогулянку вплав.
Палац замість глухого місця
Почнемо наш шлях зі старої Мандриківки, а конкретно – з вулиці Набережної, 5, де стоїть нинішній Палац дітей та юнацтва. Важко повірити, що до середини XX століття тут було всього лише глухе передмістя Катеринослава. "Палац піонерів, так тоді називали будівлю, відкрили в 1990 році", – каже екскурсовод Віталій Рощин. Здалеку здається, що споруда складена з маленьких кубиків. Фонтан, ялини, дуби і хитромудрі клумби – ландшафтні дизайнери колись попрацювали над облаштуванням території. Біля будівлі – кільцева конструкція, що нагадує космічний корабель.
Пушкін у старій хаті
Сусідній Селянський узвіз зараз порожній, а колись ці місця надихали Олександра Пушкіна. "У 1820 році це місце відвідав сам Пушкін, – говорить Віталій Рощин. – На Південь Росії поет був засланий по службовій потреби з генералом Інзовим, до нього він і прибув до Катеринослава". Вважається, що в Катеринославі Пушкін жив у будинку купця на Ширшова, 2, але якийсь час поет провів саме в старій частині Мандриківки. У бідному районі міста поет хотів познайомитися з життям простого народу. Збереглися свідчення очевидців в архівах, де вони описують, як поет сидів в "бридкій хатинці на дощаному дивані" і писав вірші. Відвідування нашого міста надихнуло Пушкіна на поему "Брати-розбійники". У Мандриківці в ті часи знаходилася в'язниця, де сиділи два брати-арештанти.
Хмарочоси з міні-вікнами
Тепер пройдемо в густозаселену частину району Перемога, на проспект Героїв, 1 і 1-б, де розташовані знамениті хмарочоси. Колись дві сірі 28-поверхівки з керамзитобетону, з дуже маленькими вікнами, були вельми амбітним проектом. Зараз люди, що живуть на верхніх поверхах, кажуть, що при сильних поривах вітру здається, що будинок злегка хитає. "Закладка першого будинку почалася влітку 1975, – каже екскурсовод. – Уже через чотири роки тут виріс хмарочос". Розробила будівництво будинків група архітекторів з "Днепргражданпроекта" під керівництвом Павла Нірінберга. Двадцять років будинки-близнюки мали славу найвищих у місті.
Найдовший будинок в Україні
Взагалі на Перемозі немає старовинних споруд, але є будівлі, знакові для міста. Ми продовжимо свій шлях і пройдемо до знаменитої "Китайської стіни" – так називають найдовший в Україні будинок на проспекті Героїв, 12. "Довжина цього будинку – 860 м, а побудований він у 1972-1974 рр., – розповідає екскурсовод Віталій Рощин. – Зараз йдуть пошуки, але, можливо, наш будинок – найдовший і в Європі. З ним би міг конкурувати ще тисячеквартирний будинок в Петербурзі, але він не поздовжній, а у формі літери П". У "Китайській стіні" 36 під'їздів та близько 1300 квартир. Щоб дістатися від першого під'їзду до останнього, потрібно проїхати три тролейбусних зупинки.
Професія з минулого
Далі проїдемо в кінець масиву – за місто. Тут знаходиться відома Лоцманська Кам'янка – невеличке село в південно-східній частині Дніпропетровська. Колись тут був найнебезпечніша порожиста ділянка річки, і її населяли знамениті перевізники через Дніпровські пороги – лоцмани. "Заселення цієї місцевості почалося ще з 1750, – розповідає екскурсовод. – І вже до 1787 тут жили і перевозили людей через пороги 120 лоцманів". А от коли лоцманів позбавили від податків і рекрутської повинності їх число в селищі виросло до 673 осіб. З часом тут побудували молитовний будинок і школу. Цікаво, що навіть за часів радянської влади, тутешній уклад життя був вельми патріархальним – в будинках і раніше висіли ікони, а підлога замість килимів була посипана свіжоскошеною травою. Але в 1932 році була запущена Дніпрогес, і стара професія виявилася не потрібна. Пам'ять про село змило в одну мить водою, що піднялася. Старовинну частину села біля річки повністю затопило, а на місці затоки намили величезний піщаний масив і взялися будувати нові сучасні будинки. Сьогодні романтична професія лоцманів залишилася в міських легендах.
Кар'єр на місці Фортеці
Поруч, у селищі Старі Кодаки, збереглися фрагменти земляних валів старовинної польської цитаделі. Будівництво фортеці в районі Кодацького порога почалося в 1635 році. "Фортеця блокувала шлях, яким козаки добиралися до Туреччини та Криму, і не давала селянам втекти у козацьку вольницю", – розповідає екскурсовод Рощин. Однак цю фортецю вже через кілька місяців після будівництва захопили козаки, які вивезли звідти всі гармати в Запорізьку січ. Через чотири роки поляки знову відновили фортецю і зробили її в кілька разів більше, з широким земляним валом і з п'ятисторонніми бастіонами. Але в 1648 році фортеця знову впала перед козацькими полками і вже назавжди втратила оборонні функції. Зараз на місці спорудження – гранітний кар'єр зі штучним озером і залишки земляних валів. Саму фортецю хочуть відновити і створити парк-музей.