Вуглепром Донбасу для Росії може стати марним. <span clas
Протистояння на сході України викликало хвилю невдоволення серед шахтарів. І якщо донедавна гірники залишалися осторонь від подій, то зараз заявляють про готовність повстати, якщо криза позначиться на їхніх зарплатах і сім'ях.
Як розповів "Сегодня" голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець, тема приєднання Донбасу до Росії, яка активно просувається ополченцями, абсолютно не враховує реалій українського вуглепрому. "Вугілля має високий вміст сірки і не відповідає світовим стандартам. Воно споживається всередині країни. У той же час Росія постачає на територію України близько 12 мільйонів тонн вугілля на рік. Якщо ринок буде відкритий, вони просто задавлять нас більш якісним вугіллям, – пояснив Волинець. – Крім того, російське вугілля дешевше, тому що воно видобувається відкритим способом. Витрати на видобуток однієї тонни вугілля в Росії складають 240-350 гривень, у нас – 1600-1700. При цьому реалізується українське вугілля за ціною від 500 до 1200 гривень залежно від марки".
За словами профспілкового лідера, тримати державні шахти Донбасу на плаву дозволяють дотації з бюджету. "Росія ж ще в 2005 році припинила виділяти з бюджету кошти на підтримку власної вугільної промисловості. З цієї причини в російській частині Донбасу – Ростовській області вже закрито більше сотні шахт. Люди, які залишилися там без роботи, просто спилися. Хто міг, виїхав працювати в Кузбас або Воркуту, створивши тим самим проблеми місцевим гірникам. Ми виходили на шахтарів Кузбасу, і вони сказали, що наших гірників у себе не чекають", – підкреслив Волинець.
Також Михайло Волинець додав, що якщо сценарій реформування вуглепрому за російським зразком лобіюватимуть і далі, гірники не залишаться осторонь. "Шахтарі піднімуться через місяць-два, коли перестануть отримувати зарплату. Це народ, який нічого не боїться. Сьогодні їх обдурили і налаштували проти центральної влади, але завтра люди розберуться. Найбільша цінність для гірника – це сім'я, а сім'ю чимось потрібно годувати", – резюмував профспілковий лідер.
Голова Донецького теркому Укрвуглепрофспілки Євген Бондаренко поділяє точку зору лідера НПГУ, але вважає, що українська влада не хоче знаходити компроміс з шахтарями. "Росії не потрібен наш вугільний басейн, але й говорити, що ми в Європі потрібні зі своїм вугіллям – теж не доводиться, – вважає Бондаренко. – Шахтарі тримаються тільки завдяки тому, що держава виконує свої функції з виплати зарплат. Якби ще не було зарплат, то шахтарі б так піднялися, що всім мало місця було б. Так, ми нічого доброго не чекаємо від Росії, але з безвиході дивимося в цю сторону, адже з владою у Києві не знаходимо спільну мову".
ДОНБАС РИЗИКУЄ СТАТИ "СІРОЮ" ЗОНОЮ
Як розповів "Сегодня" донецький економіст Юрій Макогон, не тільки вуглепром , але і вся промисловість Донбасу ризикує стати "сірою" економічною зоною. "Я ніде не чув, щоб Росія хотіла приєднати до себе Донбас, у них таких "Донбасів" у себе вистачає, наприклад, в Кемерово або Воркуті, – зазначив експерт. – А якщо після деяких політичних маневрів ми станемо невизнаною республікою, то взагалі втратимо можливості вільно виходити на зовнішні ринки. А адже на експорті в регіоні побудовано 70% всього виробництва".
Президент же Центру антикризових досліджень Ярослав Жалило додає, що ескалація конфлікту в області відлякає потенційних інвесторів. "Донбас – це регіон, який вимагає великих вкладень, щоб реструктуризувати і модернізувати промисловість. Можливостей у держави для цього немає. Це досягається сприятливим інвестиційним кліматом, але якщо раптом політична напруженість буде зберігатися, про інвестиції регіону доведеться забути, тим більше на міжнародному рівні", – резюмував експерт.