Донецький аеропорт, Ясинувата й Авдіївка – найгарячіші точки на Донбасі за останній тиждень. Тільки за добу цей напрямок обстрілювався більше трьохсот разів. В ОБСЄ продовжують фіксувати активізацію бойових дій, в результаті чого постраждалих серед мирного населення все більше, а багато міст перетворюються в руїни. Авдіївка під обстрілом вже два роки. Як там виживають люди?
Розбиті будинки, порожні вулиці, порожній трамвай, пробитий купол дзвіниці.
Рано-вранці з вікна видно вежі аеропорту і спальні райони Донецька. Таким пейзажем у мирний час милувалися 73-річна бабуся Аня та її онук Сергій.
Минулого літа родина загинула під бетонними завалами, у власному ліжку.
У цій багатоповерхівці більше сотні квартир, але через війну – вона спорожніла. Тепер на верхніх поверхах будинку-примари "гуляє" протяг. Мешканці сюди рідко заходять.
Це найбільш розбомблений будинок у місті. Місцеві називають його "розмальовкою" – через різнобарвний фасад. Нещодавно на стіні з'явився новий малюнок. Австралійський художник зобразив "обличчя війни" – вчительки української літератури з місцевої школи.
Сльози Марини Григорівни на уроці учні не побачать. Тут вона – сильна, добра, інколи весела.
Марина Марченко в свої 73 береться за будь-яку викладацьку роботу. Працює понаднормово, займається з дітьми вдома. Потрібні гроші на складну операцію чоловіка – після поранення він не може ходити.
Вже через кілька хвилин після трагедії вона примчала на допомогу. Те, що побачила, шокувало – пустир виглядав, як братська могила.
Зараз чоловік Марини Григорівни – Віктор – у Дніпропетровську, готується до чергової операції.
За час війни населення Авдіївки скоротилося майже вдвічі. Загинув – 51 мирний житель. Поранених – в рази більше. З міста виїхали близько п'ятнадцяти тисяч людей. Багатьом вже нікуди повертатися.
Оксана Ноздрачова двадцять років перевозить людей. І ніколи ще вагон її трамвая не був таким порожнім.
Вона і сама стала вимушеним переселенцем. З розбитої багатоповерхівки вивезла сім'ю ще два роки тому. Але щодня повертається в місто на роботу.
Це – довоєнний графік руху. Він третій рік висить у розбомбленому вагоні. На початку бойових дій водії та кондуктори працювали до пізньої ночі, ризикуючи життям.
З 21 міського трамвая уцілів лише один. А маршрут став коротшим удвічі – бомбардування і мародери знищили рейки і дроти.
Трамвай повернувся на лінію всього кілька тижнів тому. Пару годин вранці і ввечері – возить робітників на завод.
Влітку 14 року підприємство кілька разів обстрілювали з мінометів, артилерії. Нарахували більше трьохсот влучень. Загинули двоє робітників, більше п'ятдесяти – поранені. І тепер – щоранку для тих, хто уцілів, новий виклик – дістатися в цех живими.
Якщо коксохім зупинити – стане все місто. Два роки тому, коли люди залишилися без електрики, банкоматів, магазинів і продуктів, завод урятували волонтери.
Тепер – підприємство допомагає всім городянам. Відновлює школи, лікарні, житлові будинки. Вже відбудували – сотні будівель.
Якщо в центрі Авдіївки життя хоча б вдень схоже на мирне, то в старому місті – порожньо. За цією вулицею – лінія розмежування і... війна. А за декілька кілометрів – під обстрілом стоїть храм.
Стіни церкви розписали донецькі художники. Те, що ці зображення святих не постраждали – справжнє диво.
Вечірня служба починається під звуки війни. Парафіяни до храму не прийшли. Тому батюшка молиться на самоті.
Їхнє життя – від обстрілу – до обстрілу. Весь інший час сім'я Казанцевих ховається в глибокому льоху.
В укритті – Олена, її брат Сергій та чотирирічний син Владик. Малюкові тут годинами читають старі добрі казки про щастя і мир. Сидіти в погребі іноді доводиться всю ніч. Ризикувати своїм життям люди більше не хочуть.
Через кілька годин після настання затишшя сім'я піднімається з укриття – до темряви потрібно багато чого зробити.
Виходити з дому вночі – можна тільки в крайньому випадку.
Залпи артилерії не стихали до світанку. Жертв і руйнувань дивом вдалося уникнути. А вже зранку на центральній вулиці відкриваються магазини і ринок, привозять хліб. В такому напруженні двадцять тисяч людей живуть вже третю осінь.
"Кожен другий житель Авдіївки отримує зараз підтримку у вигляді гуманітарної допомоги від штабу Ріната Ахметова. В Авдіївці зараз залишилися люди похилого віку, інваліди, діти, багатодітні сім'ї. Це місто, що найбільше постраждало від війни, місто, де знаходиться найбільший у Європі коксохімічний завод. Приклад Авдіївки це приклад, коли завод простягає руку допомоги і гуманітарний штаб ", – говорить Римма Філь, координатор Гуманітарного штабу Ріната Ахметова.
Рінат Ахметов підтримує Авдіївку протягом всієї війни. Це рятує тисячі мирних жителів. Подружжя Марченків – тільки й виживають завдяки цим наборам.
Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "События недели" на каналі "Україна".