Коли мрія – повернутися додому. В Україні, за даними Міністерства соціальної політики, мільйон шістсот п'ятдесят тисяч переселенців. Ці люди втекли від війни. Багато з них досі не прижилися на новому місці, особливо в глибинках. У них немає даху над головою, грошей і роботи. Як виживають у нелюдських умовах?
Вони кинули все і поїхали – в нікуди. Більше мільйона переселенців третій рік борються за право жити в нелюдських умовах.
Сім'я Вєтрових тікала з Донецька влітку 14 року. Тоді їхнє селище — Трудовське — обстрілювали цілодобово.
Лариса – багатодітна одинока мама. Тепер з трьома дітьми живе у Волновасі, знімає двокімнатний будинок. Умови — польові.
Після розлучення батьків, у сім'ї залишилося два добувача: десятирічний Влад і його старший брат Ігор. Вони прийшли в ліс за дровами.
Хлопці знають, що в мами немає грошей на вугілля. Із зарплатою у вісімсот гривень буває, що навіть хліб купити нема за що. А соціальну допомогу отримують із затримкою.
В лісі ще багато сухих гілок. Важливо зараз зробити запас на зиму. Вже через пару тижнів безкоштовне паливо розберуть сусіди.
За годину зібрали достатньо дров. Але відразу все не відвезти, старенький велосипед постійно ламається.
Вдома Ігоря і Влада вже чекають ... молодша сестра, мама і гарячий обід.
Дрова з лісу — відразу відправляють у піч. Зібраного — вистачить на пару днів.
У цей будиночок сім'я переїхала два дні тому. Ще не встигли розібрати речі, а кішкам — придумати імена. Всі разом туляться в одній кімнаті і мріють повернутися в Донецьк, але поки це неможливо. Проїхати через лінію розмежування – як перетнути кордон.
Будинок у Волновасі – вже третій за рахунком. До нього був притулок у Новомихайлівці. Це за декілька кілометрів від лінії зіткнення. Там досі залишаються понад сто переселенців.
Перебої з електрикою в Новомихайлівці бувають часто. Андрію 13 років, до війни навчався в музичній школі, грав вдома. Улюблений синтезатор взяв з собою, його на 9-річчя подарувала мама. Але коли немає світла, інструмент замовкає.
Філіпови приїхали з Славного, два роки тому. Залишити напівзруйнований будинок змусила смертельна небезпека. Діти кілька разів потрапляли під обстріли. Як тікали — запам'ятали на все життя.
До нового місця так і не звикли. Досі не хочуть розбирати речі — всі чекають, коли з'явиться можливість повернутися додому.
У Новомихайлівці малозабезпеченій сім'ї підшукали безкоштовне житло. Всередині будинку — протяги, зовні — тріщини і дірки.
Труднощі відчувають мільйон шістсот п'ятдесят тисяч переселенців. І це тільки за офіційними даними. Але якщо в столиці та обласних центрах є хоч якась можливість вижити, то в селах поблизу лінії фронту багато залишилися сам на сам зі своєю бідою – без житла, роботи, грошей. У черговій доповіді ООН цьому присвячені десятки сторінок.
Права українців порушують і при перетині пунктів пропуску, кажуть правозахисники. А наслідки таких обмежень – найрізноманітніші.
Інна Філіпова з Новомихайлівки могла залишитися без вищої освіти. У 2014 році не змогла проїхати в Донецьк на іспит у медичний університет. Каже: не пропустили через можливі обстріли. Тоді першокурсницю відрахували, довелося заново вступати, але вже у Вінницький ВНЗ.
Сьогодні для мільйонів переселенців і жителів зони бойових дій єдина надія – на гуманітарні організації. Вже третій рік волонтери штабу Ахметова доставляють продукти мирним людям по обидві сторони лінії розмежування. Всього роздано десять мільйонів дев'ятсот тисяч наборів виживання.
Десятки тисяч переселенців залишаються в Маріуполі, Бахмуті, Покровську, Кураховому, Святогорську та ще в сотні напівзруйнованих міст і сіл на самій лінії фронту. Штаб Ахметова продовжує підтримувати таких людей, поки в цьому є необхідність.
Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "События недели" на каналі "Україна".