Тривалість війни на Донбасі вже перевищила тисячу днів. За цей час загинули тисячі мирних жителів, більше мільйона – покинули свої будинки. На межі гуманітарної катастрофи – сотні прифронтових міст і сіл. Чи можна звикнути до життя на війні, дізнавалися наші кореспонденти, побувавши в Станиці Луганській.
Розбиті сотні будинків, тисячі доль скалічено. В Станиці Луганській через бойові дії вже третій рік плачуть люди похилого віку і діти.
Саші було всього десять, коли вона пізнала всі жахи війни. Снаряди вибухали за декілька метрах від будинку. Дівчинка була на вулиці сама, її молодший брат – спав.
Той день ніколи не забудуть – сім'я вціліла під обстрілом. А великий будинок Дежіних – виявився непридатним для проживання. Зараз всі разом туляться в літній кухні.
У будинок заходити бояться – в будь-який момент будівля може впасти.
Сестри і брат проводять разом весь вільний час – граються, роблять домашнє завдання. Більше гуляти ні з ким. Інших дітей з їхньої вулиці — евакуювали. За два з половиною роки ця сім'я до нової реальності так і не звикла.
Зараз навіть дорога в школу смертельно небезпечна. Цей навчальний заклад постраждав двічі.
І хоча будинок відремонтували, більшість школярів у Станицю Луганську так і не повернулися.
У мирний час школярів часто возили в Луганськ: ляльковий театр, цирк, кіно, на виставки. Тепер найближчі розваги – у Сєвєродонецьку. А до нього – більше ста кілометрів по бездоріжжю і через блокпости. На такі поїздки педагоги не наважуються. Але і без цього учні люблять свою школу.
У Станиці загинуло вісімдесят мирних жителів, повністю зруйновані двісті будинків. Місяцями люди обходилися без світла, води, опалення. Всі магазини були закриті.
На цій вулиці і зараз кафе, бари, магазини. Але відкритий тільки один – продуктовий. Поки на вітринах є товари. Що буде завтра – ніхто не знає.
Для Лариси Шаєвої дійти до магазину — непосильне завдання. Вона перенесла інсульт, і не встає з ліжка. У будинку залишилася зовсім сама. Рідні і сусіди – виїхали.
Жити під обстрілом Ларисі несила.
Їй буває так страшно, що хочеться тікати куди очі дивляться. Якби тільки могла.
Гості в будинку – велика рідкість. Тим, хто приходить, показує фотографії. Це вона на Кубі під пальмою, це на криголамі в Білому морі. Побувала у різних кінцях світу, а тепер навіть з кімнати вибратися складно.
Війна, самотність, невизначеність. Тисячі жителів Станиці Луганської доведені до відчаю.
Фахівці радять – у жодному разі не замикатися в собі і підтримувати один одного.
За даними ООН, восени 2014 -го в зоні бойових дій опинилися п'ять мільйонів двісті тисяч мирних жителів. П'ята частина – виїхала в інші регіони України, тисячі людей — загинули. Решта продовжують боротися за своє життя.
"Звикнути до війни неможливо і звикнути жити в стані війни також неможливо. Люди кажуть так: нам важливо дожити до миру і ось допомогти людям вижити, це основне завдання Гуманітарного штабу Ріната Ахметова. Ахметов допомагає від усього серця, ми знаємо, що без цих продуктів люди просто не доживуть до миру," – говорить Римма Філь, координатор Гуманітарного Штабу Ріната Ахметова.
Штаб Ріната Ахметова регулярно роздає жителям Станиці Луганської тисячі продуктових наборів.
Набори виживання отримують люди похилого віку, діти, інваліди, багатодітні сім'ї.
Мирним жителям штаб Ріната Ахметова допомагає з початку бойових дій на Донбасі. Гуманітарну допомогу отримують по обидві сторони лінії розмежування. Роздано одинадцять мільйонів сто сорок тисяч наборів виживання.
Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "События недели" на каналі "Україна".