Жінка намагалася купити червоні і чорні стрічки.
Багатодітну вдову "кіборга" побили в магазині в Дніпрі за українську мову і вирвали з вуха сережку з тризубом, йдеться в сюжеті ТСН.
Овдовіла мати п'ятьох дітей Ганна Счасна прийшла до магазину за червоними і чорними стрічками – з них родина робить обереги солдатам. Однак придбати їх не вдалося. Продавщиці не сподобалася мова, якою Ганна до неї звернулася.
"Вона бере ці стрічки, згрібає з прилавка і ховає їх на стелажі. І каже: Ідіть звідси. Я дістаю телефон, кажу: Ви хочете сказати, що ви не продаватимете мені товар, тому що я розмовляю українською? Так. Пішла геть звідси!" – розповідає Счасна.
Магазин відразу закрили, незважаючи на робочий час. Власниця сусіднього ательє розповідає, що Ганну за косу витягли з магазину, розбили телефон.
"Люди не розуміють української мови, не хочуть спілкуватися українською мовою, тому жінка відстоювала, і сталася на цьому тлі бійка", – каже власниця сусіднього ательє Олена Шульга.
Ганна викликала правоохоронців, розбиратися на місце приїхав російськомовний наряд поліції.
"Вони помітили, що згідно із законом мають право говорити мовою, якою зручно". А далі пішла процедура складання протоколів. Вони зі мною спілкувалися, а ця жінка тим часом пішла, вони навіть не знали ні імені, ні прізвища її", – згадує вдова.
Жінка хотіли купити червоно-чорні стрічки солдат на обереги, а замість цього отримали стусани. Продавці з сусідніх магазинів конфлікт бачили, але не втручалися. На місце приїхала патрульна поліція, і заявила ображеній і побитій вдові, що теж спілкуватиметься російською мовою, тому що їм так зручніше.
Червоно-чорні стрічки для їх родини мають особливе значення – це колір прапору, під яким воюваі їхній "Сім'янин". Удома вони всюди. Як реліквію тут зберігають кожну річ Андрія Широкова, який загинув три місяці тому в боях на Світлодарській дузі.
Його заплічник Ганна береже як найдорожче і спеціально не розбирає, щоб "залишився запах".
Три роки тому батько трьох рідних і двох прийомних дітей пішов воювати не за нагороди. У коробочці поруч з шевроном лише одна, волонтерська – за оборону Донецького аеропорту.
Семирічні Микола та Олексій знає, за що нагородили тата. Розповідаю, що війна – це дуже страшно і дивується, чому тата їхніх друзів не пішли.
Найменший, чотирирічний Ілля, більше схожий на батька. Відразу після його загибелі у хлопчика почалися проблеми з мовою. Під час мовного конфлікту він був в магазині разом з мамою – і знову сильно перенервував.
Ганна розповідає, що кілька разів різні люди пропонували їй зам'яти скандал. Але жінка переконана, що родина повинна продовжувати боротьбу свого загиблого солдата – за Україну в Україні.
"Мій чоловік загинув не за те, щоб мене і всіх українців принижували, говорили "Пішла геть звідси, я як хочу, так і поводитимусь в Україні, і ніхто мені не указ", – говорить Счасна.