Терористи залишають гранаты і міни на дорогах. Фото: AFP
У Луганській області всі члени другого механізованого батальйону постійно піддаються бомбардуванню з боку терористів. Про ситуацію в гарячій точці країни Сегодня.иа розповів один з військових, 25-річний львів'янин Віталій.
- Як проходить Ваш день?
- За десять кілометрів від нас розташований блокпост. Наше завдання – позмінно охороняти його. Кордон з Росією перекритий, тому ми повинні стежити, чи немає кого зайвого на цій території. Стежимо за порядком у круговій обороні. А наша артилерія відповідає на бомбардування з боку бойовиків.
- Які відчуття у ході війни, дуже страшно?
- Прикро, що минає літо, а я беру участь у бойових діях. Сильно сумую за домом. Була б можливість поїхати туди в цю ж секунду – я б помчав, не роздумуючи. Коли я тільки приїхав, то лякало все: як стріляють, бомблять... Війна відбувається навколо тебе, ти знаходишся в її серці і зрозуміло, що працює інстинкт самозбереження, виникає страх. Проте з часом звикаєш і до такого повороту подій. Адже з кожним днем нічого не змінюється: терористи все бомблять і стріляють, бомблять і стріляють...
- Доводилося безпосередньо стикатися з бойовиками?
- На даний момент з терористами ще не стикалися. Ця війна відбувається на відстані. Вороги користуються переносними установками, мінометами, які стріляють на два кілометри. Наприклад, нещодавно телефонували колеги з сусіднього блокпоста і повідомили, що в їхній бік було скоєно 116 пострілів. Це дуже небезпечна зброя. Втім, українські бійці використовують значно кращу установку, яка стріляє на відстань до 20 кілометрів. І зі зброєю, у разі необхідності, проблем немає: її цілком достатньо.
- Що Вас лякає найбільше?
- Це – непередбачуваність. Ми не знаємо, коли якась вибухова сила може потрапити просто в те місце, де ти знаходишся. Ти можеш мирно спати, і невідомо з якого боку прилетить бомба. Це найбільше лякає. Єдиний вихід – це сидіти в окопі і молитися, щоб ця бомба не полетіла в твій окоп. Це підступна війна. Прямої стрільби мало, переважно – це гранати, міни на дорогах...
Багато говорять про те, що не вистачає бойової екіпіровки, це так?
Якщо оцінювати одяг і взуття, то з цими речами все гаразд. Бронежилети вже перевіряли на надійність, вони непогані. А ось їжі не завжди вистачає. Наш табір розташований далеченько від населеного пункту, а їздити туди часто – це зайвий ризик. Найбільша проблема – це брак хліба. Його завозять однією машиною, і цього вистачає на два дні.
Нагадаємо, наразі Луганськ залишається гарячою точкою країни. Терористи щодня обстрілюють житлові квартали, а також намагаються захопити Луганський аеропорт.