Революціонер зник трохи більше року тому. Фото: shukach.com
Поки нова революція крокує по країні семимильними кроками, змітаючи на своєму шляху пам'ятники вождю світового пролетаріату, саме час згадати про решту пам'ятників комунізму в Дніпропетровську. Раніше вони потопали у квітах, цими людьми захоплювалися, а зараз всі вони стоять покинутими, не привертаючи до себе особливої уваги.
Ленін сховався серед ялин
Перед Палацом культури Придніпровської ГРЕС на площі 60-річчя Жовтня вже майже 50 років стоїть Ленін. Оточений крислатими блакитними ялинами, він дивиться зі свого постаменту. Цьому вождю пощастило значно більше, ніж тому, що стояв у центрі Дніпропетровська. "Ілліча тут встановили у 1957 році, коли відкривали палац, – розповідає історик Любомир Коротченко. – Взагалі пам'ятник і палац у стилі сталінського класицизму з шестиколонними портиками на двох фасадах непогано доповнюють один одного". Вождь світового пролетаріату стоїть ніби посередині будівлі і тисне всією своєю масою на навколишній простір. Дивлячись на нього, віриш у те, що раніше пам'ятники будували не для прикраси, а для залякування. Пам'ятник було реконструйовано у 1976 році, але особливої художньої цінності він не становить – невідомо навіть ім'я скульптора. Взагалі до 200-річчя Дніпропетровська, у 1976 році, в місті було лише три пам'ятники Леніну, а далі почалось масове їх зведення. До 1987 року в місті нараховувалося вже 31 пам'ятник і типові гіпсові статуї в парках і школах, облік яких ніхто не вів. Більшість Іллічів було знесено після серпневого путчу 1991-го, і до подій на Майдані їх у нас залишалося тільки чотири.
Крупській залізли на голову
У тому ж Придніпровську на території середньої школи №98 стоїть погруддя Надії Крупської. Надія Костянтинівна сховалася в мальовничому зеленому куточку й іноді її важко знайти за деревами. "Звичайно, таке місце для цього пам'ятника обрано не випадково, адже Надія Костянтинівна була однією з творців радянської системи народної освіти, – каже Любомир Коротченко. – При цьому у неї була думка, що школа повинна не тільки навчати, але й бути центром комуністичного виховання". Старі педагоги пам'ятають, як раніше постамент, на якому стоїть бюст, був усипаний квітами, а зараз до Крупської виявляють зовсім іншу увагу – то за ніс смикнуть, то залізти на голову спробують. Проте прибрати пам'ятник з території навчального закладу ніхто не хоче. "У Крупської важка доля, у неї не було дітей і простого жіночого щастя, але сучасним школярам вона може подати хороший приклад, – переконаний історик. – Надія із збіднілої дворянської сім'ї, дуже рано почала сама заробляти собі на життя, пережила зраду чоловіка, все життя обробляла величезний обсяг кореспонденції Леніна, писала свої статті. Вона – приклад стійкості і сили духу, а це не найгірші якості".
Артема не захотіли охороняти
Пам'ятник соратнику Леніна, революціонеру Артему, він же Федір Сергєєв, на вул. Білостоцького, 94 в Дніпропетровську стоїть з 25 липня 1966 року. "Це творіння скульпторів Трояна і Крикіна, – розповідає історик. – До нашого міста Артем має безпосереднє відношення, адже його дитинство і юність пройшли саме в Катеринославі". Уродженець Курської губернії переїхав до Катеринослава зовсім дитиною разом із батьками, з 1892 по 1901 рік він навчався тут у реальному училищі, потім вступив у Московське вище училище, але незабаром був виключений звідти за участь у студентській демонстрації. Вісім років революціонер прожив на Донбасі, під час революції очолював губернський комітет РСДРП. Звичайно, пам'ятник соратнику Леніна в Дніпропетровську не такий величний, як 28-метровий Артем у Святогірську, але активісти навіть хотіли зібрати гроші на його охорону. Однак ідея не отримала широкої підтримки.
Петровський міг би бути іншим
Навпроти центрального вокзалу стоїть радянський партійний і державний діяч Григорій Іванович Петровський. "Цей пам'ятник порівняно молодий, його відкрили у травні 1976 року, – розповідає Коротченко. – Скульптор Чеканєв й архітектор Сотніков постаралися, щоб Петровський виглядав переконливо". Петровський, який народився в Харківській губернії, активно брав участь у діяльності катеринославського "Союзу боротьби за звільнення робочого класу". Петровський вів революційну боротьбу аж до 1917 року. Наш пам'ятник міг виглядати зовсім інакше, суперечки про те, яким він буде, тривали майже десять років! "Спочатку Петровського тут хотіли встановити до 50-річчя радянської влади у 1967 році, а встановили до 200-річчя міста, – продовжує Коротченко. – Виготовлений цей Петровський на Південмаші, а суперечки були про те, ставити тільки голову чи пам'ятник у повний зріст".
Калінін на місці кладовища
У парку ім. Калініна з 1966 року стоїть однойменний чотириметровий бюст. Він непогано зберігся до наших днів і зустрічає відвідувачів парку біля центрального входу. "Бюст Михайлу Івановичу Калініну, виконаний у класичному стилі скульпторами Щедровою та Чеканєвим, встановлений на гранітну чотиригранну колону", – розповідає історик. Професійний революціонер, організатор марксистського гуртка вів свою діяльність в основному в Петербурзі. Калінін очолював агітпотяг "Жовтнева революція", що курсував по Україні, Росії, Сибіру, Північному Кавказу. До речі, ще в XVIII столітті на місці меморіалу і парку було кладовище – воно виникло у зв'язку з будівництвом суконної фабрики і слободи. Потім на місці парку була побудована Олександро-Невська церква, що згоріла у 1941 році. Відновлювати її не стали, під час війни тут поховали радянських і німецьких солдатів. Пізніше поховання перенесли і розбили парк. Оживати парк став тільки ближче до 2000 року, коли тут стали проводити масштабні культурні заходи.
Знайти Бабушкіна
Останній обраний нами відомий пам'ятник комунізму в Дніпропетровську повноцінним вже ніяк не назвеш. Сьогодні від пам'ятника революціонеру Івану Бабушкіну залишився лише високий постамент і виїмка від таблички. Але з цим пам'ятником пов'язана детективна історія. Зник революціонер трохи більше року тому, напередодні 86-річчя Жовтня в Дніпропетровську. Його ніхто не скидав і цілеспрямовано не знімав, а місцеві жителі підозрюють, що Бабушкін став жертвою наркоманів, які здали його на металобрухт. "Пам'ятник був відкритий у 1967 році поруч з будинком, де він жив, – розповідає історик. – Вже років 15 будинок-музей зачинено". Можливо, Бабушкіна знайдуть, адже вісім років тому пам'ятник вже знімали з постаменту, але тоді його вдалося відшукати.