Священик із зони АТО: "Коли кулі свистять над головою і горить земля, кожен мимоволі починає молитися"

5 листопада 2014, 12:14
Залишивши трьох власних дітей, отець Михайло відправився на схід, щоб бути поряд з бійцями, синами, на яких чекають вдома матері

Справжніми лікарями душ бійців на фронті стали священики: разом з гвардійцями вони на передовій, на блокпостах і під час відпочинку. От тільки замість зброї у них хрест і слово Боже, – повідомляє прес-служба Нацгвардії України.

Один з таких "лікарів душ" – отець Михайло з Вінниці служить у Слов'янську. Тут в розташуванні бійців Національної гвардії – польова каплиця.

Реклама

"Я пишаюся тим, що маю можливість бути поруч з героями, – каже отець Михайло. – Це велика честь служити поруч з ними, допомогти, втішити".

Для отця це перша поїздка в зону АТО. До цього він кілька днів був капеланом в одному зі столичних військових госпіталів, де, як каже сам, "зустрів багато покалічених тіл, душ і доль". Тому, залишивши трьох власних дітей, відправився на схід, щоб бути поряд з бійцями, синами, на яких чекають вдома матері.

"Бійці, як і кожна людина, потребують любові та підтримки", – пояснює Михайло.

Реклама

Для нього це нова грань служіння. Розповідає, що тут, в АТО, зустрів дуже сильних фізично і духовно людей. Але для кожного, яким би сильним він не був, настає момент, коли потрібно просто поговорити.

Батько відвідує бійців на блокпостах, проводить там молебень і сповідує тих, хто цього потребує. Розповідає, що часто бійці приходять за благословенням перед тим, як відправитися на завдання, або просять освятити БТРи.

"Зізнатися, вирушаючи на схід, не очікував, що і хвилини вільної не буде: бійці приходять постійно. Приходять і такі, хто щиро зізнається, що не вважає себе віруючою людиною. Але коли кулі свистять над головою, коли навколо горить земля, кожен мимоволі починає молитися. Бійці звертаються до Бога і просять вберегти", – розповідає священик.

Реклама

Підтвердив це і боєць Національної гвардії з позивним "Добрий" з 13-го окремого батальйону військової частини 3053. На доказ своїх слів продемонструвавши відсутність хрестика на шиї, палкими обіймами він дякував отцеві за допомогу в скрутну хвилину: "І не дивіться, що він такий маленький (низького зросту, – авт.), в духовному сенсі ця людина просто велетень. Він щодня рятує моїх побратимів від страхів і дає надію, що все буде добре".