Життя в Донецьку. Фото: AFP
З квітня минулого року Донбас занурився в хаос. Все почалося з захоплень правоохоронних та державних органів і в Донецьку, і в Луганську, а незабаром бойовики рушили в інші міста. "Сегодня" проаналізувала, як змінилося життя донеччан.
Замість банків – міняйли
Найбільша проблема в Донецьку – це готівка. Після початку економічної блокади окупованій частині Донбасу зняти в місті фінанси з картки практично неможливо. Єдина альтернатива – міняйли, які пропонують за певний відсоток перевести в готівку кошти. "Комісія дуже навіть не маленька – 10% зверху, але люди згодні знімати гроші і при такому "драконівському" відсотку. Іншого виходу просто немає – картки практично ніде не приймають. Схема дуже проста – людина передає реквізити картки, міняйли переводять через інтернет до себе на рахунок і видають готівку. Судячи з того, що в деякі такі обмінники потрібно записуватися за день – цей бізнес процвітає", – поділився з нами донеччанин Михайло Коваленко.
Комендантська година і "трудотерапія"
У липні так звана влада "ДНР" оголосила про введення комендантської години на території Донецька. Згідно з розпорядженням, після 20:00 в місті скорочуються графіки руху пасажирського транспорту, а сама комендантська година триває з 23:00 до 06:00. За порушення розпорядження всіх винних чекає "трудотерапія". Наприклад, чоловіків можуть відправити копати окопи чи розвантажувати різні вантажі, а жінок – прибирати приміщення. Скільки днів або тижнів можуть тривати такі "виправні роботи", залежить в буквальному сенсі від настрою самих же бойовиків. Цікаво, що незважаючи на комендантську годину, у місті продовжують працювати нічні клуби. Клієнти цих закладів, як правило, самі ж бойовики або наближені до них особи.
Зі зброєю просять не входити
Якщо раніше на вході в кафе чи ресторани висіли попереджувальні таблички про заборону куріння, то тепер всюди можна побачити оголошення з проханням не входити зі зброєю. І причому попередження висять не тільки на дверях закладів громадського харчування, але і в магазинах, театрах і навіть у храмах. А деякі заклади виділяють спеціальні кімнати для зберігання зброї. Втім, змусити бандитів виконувати ці правила ніхто не може, тому на касі в супермаркеті можна запросто зустріти людину в камуфляжі з кошиком продуктів і автоматом через плече. Така безрозсудність бойовиків приводила і до трагічних випадків. Так, в одному з донецьких супермаркетів бойовик з необережності відкрив вогонь з автомата. Сліпа куля поранила відвідувача.
Життя по Москві: на годину вперед
У ніч на 26 жовтня, коли вся Україна перейшла на зимовий час, бойовики розпорядилися не переводити стрілки годинника на підконтрольних їм територіях і ввести московський час. У перший тиждень багато жителів плуталися в часових поясах, домовляючись про зустрічі. Плутанину внесли і різні електронні девайси, які перевели стрілки годинника автоматично. Зараз школи, лікарні, магазини і транспорт працюють за московським часом, так що жителям довелося змиритися, і тепер окуповані міста живуть на годину вперед. "Зіграли свою роль і чутки, що нібито переодягнені в цивільне бойовики ходили по вулицях і запитували: "Котра година?". Тих, хто відповідав за київським часом, забирали в підвали як посібників України", – говорить донеччанин Андрій Москаль.
Заборона ЗМІ та пропаганда
У Донецьку, як і в усьому окупованому Донбасі, повністю заборонили українські ЗМІ. Єдиним джерелом інформації для багатьох жителів стали кілька телеканалів, підконтрольні бойовикам і транслюють щоденну пропаганду. Наприклад, виступ якого-небудь лідера "ДНР" може годинами транслюватися в ефірі не один день. Оператори кабельного телебачення під тиском бойовиків також були змушені відключити український ефір, замінивши його на російський. Причому під заборону потрапили чомусь навіть дитячі телеканали нашої країни. Обмежений доступ не тільки в ефірі, а й в інтернеті. На вимогу бойовиків провайдери також були змушені заблокувати доступ до багатьох українських сайтів.
Інакомислення в підвал призведе
Власне кажучи, не тільки телеканали, але й взагалі все українське означає "вороже", незважаючи на те, що бойовики декларують свободу думки у своїй двохсторінковій "конституції". За українську пісню можна потрапити "на підвал в СБУ", за символіку доведеться довго пояснювати, за вишиванку можуть і побити, хоча результат буде завжди один: оголосять "правосеком" або ще гірше – "корегувальником артилерійського вогню", і людина може згинути безслідно. Донеччани пошепки кажуть: такого переслідування за інакомислення ніхто не пам'ятає за останні 70 років. Вірнопіддані з зайвою старанністю заклеюють зображення українського прапора на своїх автомобільних номерах. "Клянуть Україну і США, але з грошей воліють долари", – дивується донеччанин Олег Мазур.
Без паспорта не виходити!
У кишені або сумці практично кожного донеччанина у віці від 16 років завжди повинен бути паспорт. Постійна перевірка документів уже не викликає того здивування, як раніше, бо народ звик. Звик, що можуть підійти і попросити пред'явити просто так чи за замислене копання в телефоні ("раптом навідник"), за не цілком тверезий вигляд або надто гучний сміх на вулиці. Природно, пред'являти документи треба на блокпостах і якщо раптом довелося вийти з дому під час комендантської години, наприклад в аптеку. Втрата документів чревата наслідками: щоб отримати новий паспорт – треба їхати як мінімум до Маріуполя. Щоб виїхати в Маріуполь – потрібен паспорт. Немає паспорта при перевірці? Пройдемо в "міністерство держбезпеки", чи то пак "на підвал"!
"П'ять" замість "дванадцяти"
Після того як школи і вузи Донецька заявили про перехід на російські стандарти освіти, педагоги, учні та їх батьки з тривогою чекали один з етапів переходу – 5-бальне оцінювання знань замість прийнятого в Україні 12-бального. Здається, дочекалися: "міністр науки і освіти ДНР" Ігор Костенок оголосив, що перехід відбудеться відразу ж як діти повернуться в школи з "бойових канікул", імовірно 5 лютого (нагадаємо, з 19 січня навчальний процес у Донецьку перерваний через обстріли. – Авт.). "Вчителі нам сказали: батьки, готуйтеся – успішність дітей знизиться, бо не буде вже тієї варіативності в оцінках, яка була. Тобто "3" – це буде "3", а не 6, 5 або 4", – вважає донеччанка Лілія Перлова.
Доїхати до околиць проблематично
Безперервні бойові дії і обстріли Донецька призвели до того, що деякі райони міста залишилися без нормального транспортного сполучення. Взагалі, весь донецький транспорт зараз переживає не найкращі часи: скоротилася кількість рейсів і машин на лініях – їх нікому водити і лагодити. Трамваї і тролейбуси не завжди можуть дістатися до місця призначення через обриви проводів. Так, трамвай № 1 вже не доїжджає до залізничного вокзалу, розвертаючись на вулиці Економічної. Селище шахти "Жовтневий рудник" без тролейбусного сполучення ще з літа, а віднедавна сюди практично перестали їздити маршрутки 6а з вокзалу. Різко зменшилася кількість автобусних маршрутів в Петровському районі і на Червоногвардійка з боку Партизанського проспекту.
В Україні – податки
Донецькі підприємці, стиснувши зуби, перереєстрували свої підприємства в так званій "ДНР", при цьому продовжуючи працювати і платити податки за українським законодавством. "Якщо платити і туди і туди, це влітає в копієчку, звичайно, але поки ми показуємо в "податковій" нульову звітність, і нас не чіпають. Немає ПДВ, є податок в 20% від чистого прибутку і прибутковий податок в 13% з зарплати. Носимо бойовикам "бублики" в звітах, в Україні відраховуємо все як колись. Звичайно, страшно – ми ж тоді виходить "посібники ворога". У податковій у мене злетіло з язика, що у нас засновники в Києві, так дамочка в кабінеті аж здійнялася: "Так ви що, ворога спонсоруєте?! Ми вас взяли на олівець!" Загалом, ступінь параної і шизофренії збільшується з кожним днем!" – розповів донеччанин Олександр Жуков.
Думка місцевого жителя
Донеччанин Сергій Шаталов до бойових дій на Донбасі працював торговим представником. Зараз, як і багато жителів регіону, залишився без роботи. "Ніякого нормального майбутнього в так званих "республіках" просто не може бути – це розуміють і самі так звані лідери. Вони не здатні будувати економіку – їм і так комфортно як ніколи в житті. У них такий собі "зоряний час": можна все, і тобі за це нічого не буде. А щоб утримати владу, їм потрібна тільки війна. Нескінченна! – вважає донеччанин. – Доброго миру не вийшло – це стало ясно відразу після мінських домовленостей. Давайте дивитися правді в очі: за черговим перемир'ям у нас слід який-небудь черговий режим тиші. Вони нарощують боєздатність, а наших бійців вбивають, і ми здаємо позиції".