/ Фото: Сьогодні
Члени "нормандської четвірки" – Франція, Німеччина, Україна і Росія – розглядають ініціативу спецпредставника голови ОБСЄ в Україні Мартіна Сайдіка об'єднати роботу ООН та ОБСЄ на Донбасі для врегулювання ситуації в регіоні.
Про це 29 січня заявили в міністерстві закордонних справ Франції.
"Спільно з Німеччиною і в контакті з російською і українською стороною нормандського формату ми зараз вивчаємо цю пропозицію. Мирне врегулювання конфлікту в Донбасі буде залежати, перш за все, від політичної волі сторін дотримуватися своїх зобов'язань", – повідомили в зовнішньополітичному відомстві.
Крім того, у французькому МЗС повторили позицію Парижа, згідно з якою "єдиним засобом врегулювання кризи є повне виконання Мінських угод".
Нагадаємо, що заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука вже назвав прийнятними тези, викладені в плані Сайдіка, але визнав, що до самого плану ще є багато питань.
У той же час міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що ні Україна, ні керівництво "ДНР" і "ЛНР" не підтримають цей план.
28 січня спецпредставник голови ОБСЄ в Україні та в Тристоронній контактній групі в Мінську Мартін Сайдік в інтерв'ю австрійським ЗМІ підтвердив, що в грудні 2018 року в Мілані обговорювався мирний план по Донбасу. Згідно з неофіційним документом, ООН і ОБСЄ повинні діяти не паралельно, а разом під загальним керівництвом на чолі з так званим спеціальним представником: це стосується як військового і поліцейського компонентів з боку ООН, так і наглядової місії ОБСЄ, яка вже діє на місцях.
Крім того, пропонується створення Євросоюзом агентства з реконструкції, яке б діяло на Донбасі на зразок раніше створеного на Балканах. Його діяльність повинна поширюватися на всій на всю зону конфлікту і при співробітництві з ООН і ОБСЄ, але не під їх керівництвом.
Сайдік відзначав, що новий мирний план повинні підписати країни "нормандського формату" – Україна, Росія, Франція і Німеччина – при подальшій ратифікації документа парламентами країн. За його словами, для реалізації цієї задумки потрібен документ, який би мав політично і юридичну вагу. Він привів у приклад Мінські угоди, які не отримали таку ратифікацію на рівні урядів.