У китайському Харбіні. Фото: good-post.ru
Команда одеських студентів і викладачів з Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. Ушинського привезла "бронзу" з Міжнародного університетського конкурсу снігових скульптур, який проходив в китайському Харбіні. Змагатися одеситам довелося з учасниками з 57 команд, які представляли 15 країн світу. "Сегодня" з'ясувала, як жителі Південної Пальміри підкорювали Піднебесну.
Конкурс снігових скульптур в рамках Харбіну фестивалю снігу вже 15 років організовує інженерний університет Харбіна, а команда одеського педуніверситету вже четвертий рік поспіль є єдиним представником України на цьому змаганні. Як розповів "Сегодня" один з учасників команди, заступник декана художньо-графічного факультету університету Дмитро Величко, крім нього, нашу країну представляли декан художньо-графічного факультету Тетяна Петухова і дві студентки – Дар'я Гребенюк і Дарина Граненко.
ВИТЕСАЛИ ШЛЯХ. Підкорювати журі одесити вирішили скульптурою "Шлях до досконалості". "Скульптура виконана у вигляді сходів, на останньому щаблі яких стоїть маленька дитина, а на нижніх – багато дорослих людей. Головна ідея в тому, що маленька дитина може стояти на порядок вище багатьох дорослих в духовному плані. Це хоч і маленька, але вже особистість, яка вдосконалюється і вже знаходиться вище багатьох, хто не зміг духовно піднятися", – пояснив "Сегодня" концепцію скульптури Дмитро Величко. Ескіз для снігового творіння заздалегідь створила студентка-третьокурсниця Марьянуш Шагінян, оскільки його необхідно було відправити організаторам як заявку на участь в конкурсі.
"Шлях до досконалості". Витесали зі снігової брили за три дні. Фото: facebook.com
За словами Величка, більшість команд суперників налічували по 8-10 осіб, в той час як одесити з фінансових причин змогли поїхати лише вчотирьох, а умови роботи для всіх були однаковими. "Наші студенти вивчають скульптуру, займаються з гіпсом і глиною, але зі снігом вперше працювали вже на конкурсі. Нам видали куб спресованого снігу зі стороною в чотири метри, і найскладнішою в роботі була важка фізична праця", – пояснив Дмитро. На створення скульптури учасникам відвели три дні, при цьому працювати можна було тільки в строго відведений час: прийти раніше, як і затриматися, було неможливо.
Скульптура "Шлях до досконалості" на тлі інших снігових статуй виділялася стилем виконання. "У нас і у китайців абсолютно різне художнє сприйняття. В їхньому розумінні краса дуже виточена, з мільйоном найдрібніших деталей. Ми ж привозимо на конкурс більш символічні і монументальні роботи, за рахунок чого і виділяємося на тлі інших конкурсантів", – вважає Дмитро Величко. Одеситів ж вразила скульптура з рибами, яку виконала команда з Таїланду, яка і отримала "золото".
"Тропічна країна, у них і снігу-то немає, але їх риби були просто чудовими, з безліччю дрібних елементів. Вони по праву зайняли перше місце", – зізнався нам Величко і додав, що також йому сподобалася скульптура з пінгвінами з відомого мультфільму про пригоди тварин на острові Мадагаскар. "Вони працювали через одну скульптуру від нас і було приємно спостерігати, як діє справжня згуртована команда", – говорить наш співрозмовник.
Команда. Поруч з одеситами – студенти-волонтери з Китаю. Фото: facebook.com
СУМУВАЛИ ЗА ЇЖЕЮ. Учасники команди розповідають, що змагання проходило на території студентського містечка Харбіну університету, а навколо скульпторів постійно були добродушні люди. Студенти і туристи з цікавістю спостерігали за роботою команд: одні пропонували чай, а інші постійно цікавилися, чи не холодно учасникам, адже всі три дні в місті стояв приблизно 20-градусний мороз. "Але робота зігріває, – кажуть одесити і зізнаються, що мовний бар'єр для них не став на заваді.
Кожну команду в аеропорту зустрічали студенти-волонтери, які супроводжували їх всі дні проведення конкурсу і допомагали спілкуватися з місцевими жителями. А ось чого не вистачало одеській команді, так це смачних українських страв. "Я вже бував в Китаї, брав участь у цьому ж конкурсі в позаминулому році, а ось дівчата приїхали вперше і були дуже шоковані місцевою їжею: великий вибір, але нічого знайомого, навіть молочних продуктів не було. Ми всю дорогу сумували за ситною і зрозумілою українською їжею", – посміхається Дмитро.