Фото: AFP
Бойовики на окупованих територіях Донбасу впевнені, що всі жителі регіону – за них. Що сплять і бачать себе громадянами чи то Росії, чи то ні від чого не залежних "ДНР" і "ЛНР", або, може бути "Новоросії/Малоросії". Про це окупанти віщають з телеекранів, пишуть в місцевих газетах і вже тим більше пропагують в інтернеті.
"Всі жителі Донбасу не хочуть жити під Україною", "Наш спільний дім – Росія", "Всі як один голосно заявляємо – Донбас незалежний!" – плутаючись у формулюваннях і ідеях, пишуть пропагандистські ресурси бойовиків. У той час як громадяни з альтернативною точкою зору розуміють: вислови вони свою прямо протилежну думку – "підвал МГБ" їм буде забезпечений. Тому і створюється відчуття, що на окупованих територіях всі "як один – "за".
Однак в останні кілька днів в соціальних мережах пройшов невеликий цікавий флешмоб. Користувачі залишали свої короткі і ємні "побажання" на адресу тих, хто до сих пір наївно думає, що на Донбасі живуть виключно шанувальники "русского мира". У виразах не соромляться.
"Я з Донецька Донецької області, що в Україні. Ніяких ДНР і ЛНР немає".
"Бидло приїхало "захищати" мене. Від кого?"
"Я з Ровеньок Луганської області і хочу, щоб моє місто знову було вільним".
"Я з Алчевська. Мордор повинен бути зруйнований".
Таких повідомлень були десятки, якщо не сотні. Географія – широка. Для когось ці слова здадуться такою собі "мовою ворожнечі", але щоб зрозуміти почуття проукраїнських жителів, що залишилися в окупації, потрібно лише одне – бути проукраїнським і жити в окупації. Чотири роки абсолютного хаосу, війни, розрухи і злиднів змусять висловлювати свої думки про те, що відбувається ще більше нецензурними словами.
"Ви знаєте, як тут називають українців та проукраїнські налаштованих людей? Укри, укропи, бандери, каструлеголові, свідомі... Ніколи не думав, що словом "свідомі" (свідомі, осмислені, розумні) можна намагатися образити людей. Зрозуміло, що це робити можуть люди з рівнем освіти, як то кажуть, нижче плінтуса, – розповів житель Донецька Олександр. – А подібні висловлення своєї позиції в соцмережах – це поки все що нам залишається тут, в окупації. Люди на вільній землі повинні знати, що в Донецьку не всі бидло. І місцевих "князьків" і їх посіпак дуже сильно дратують такі коментарі в інтернеті. Адже вони рапортують своїм кураторам, що тут всі сплять і бачать себе жителями незалежної країни "ДеНееРіі"...
У бесідах з проукраїнськи налаштованими жителями Донецька прослизає гіркота з приводу безповоротно упущеного часу.
"Дітям, які народилися в 2014 році, на початку всього цього жаху, вже по 3-4 роки. Вони вже не знають, що вони українці. Через ті ж три-чотири роки вони підуть в школу – і чому їх там навчать? – каже донеччанка Олеся. – Ми ж поки виховуємо своїх дітей з усвідомленням того, що вони – громадяни України. Але це поки – великий секрет, і кричати на кожному розі про це не треба. Ми чекаємо звільнення, але воно все примарніше і примарніше... Не хочеться про це думати. Але і сил все менше. Багато втомилися чекати і просто поїхали".
Проукраїнських і проросійських співгромадян бойовики тримають в пудовім кулаці заборон, викликаючи у різних за мисленням людей приблизно однакові почуття.
"Вже зрозуміло, що ніякого процвітання, незалежності не буде. Так як раніше – вже не буде. Донецьк став задвірками, де бідні батрачать за копійки, а багаті катаються в дорогих авто і відпочивають за кордоном. Для нас закордонні поїздки тепер – це в сусідню "ЛНР", – саркастично каже макіївчанин Ігор. – Відчуття, що знаходимося в іншій реальності. Луганськ – закордон! Постійно забороняють їздити через блокпости, то користуватися української мобільним зв'язком, то в підручниках з української мови вимагають вирвати сторінки з гербом і гімном України. Вже багато говорять, що це дикість. У 2015-му році, пам'ятаю, при мені на вулиці зупинили чоловіка в блакитних джинсах і куртці помаранчевій. Документи у нього перевіряли, мовляв, чого це він у кольорах українського прапора ходить? І цей абсурд все ніяк не закінчується".
Українцям в окупації нестерпно бачити, як їдуть молоді сім'ї, як загинається під немислимими податками-поборами бізнес, як люди похилого віку натурально жебракують.
"На площі Будьонного таких стареньких просто десятки ходить. Просять дрібницю, хлібця. В очі не дивляться. Одна бабуся тільки сказала, що раніше жила на гуманітарну допомогу, а тепер їй не дають – за віком не підходить. Пенсія мало не вся йде на комунальні борги. Дочка у неї – інвалід-візочник вдома. Раніше отримували від Ахметова продукти, а в тому році всю гуманітарку обрізали, і реально старикам нічого їсти. Хоча "чиновники" кричать, що людям похилого віку шану і повагу, що всі вони добре живуть, краще, ніж в Україні. Тільки вже ніхто брехунам не вірить", – розповів про ситуацію донеччанин Сергій.
"Коли ми прийдемо – вони відкриють нам двері" – так кажуть в інтернеті про українців, що живуть в окупації на Донбасі. Вони зберегли пам'ять про свою країну і чекають звільнення. Про що і говорять в Twitter, Тelegram, Facebook – голосно, не підбираючи слова і з неприхованою ненавистю до окупантів.
Нагадаємо, раніше сайт "Сегодня" писав про те, що жителі окупованого Донбасу зберігають удома українські прапори, а також про те, як через відключення українського оператора жителів Донецька возять в "мобільні тури".