Майданівці під Дебальцевим. Фото: tsn.ua
На позиціях під Дебальцеве воюють майданівці мало не в кожному окопі, їх не зупинили кулі на Інститутській, і вони вирішили боротися за українську перемогу до кінця, йдеться в сюжеті ТСН.
У підрозділі "Скорпіон" більшість бійців з майданівських сотень. Річницю Майдану в дебальцевських окопах відзначили спогадами про загиблих друзів: гранати, розкидані між чашками з чаєм, такий собі бліндажний натюрморт і сумні спогади. За спуском Інститутської дончанин дядько Толя втратив кількох друзів. Мав загинути сам, але снайпер помилився, і куля увійшла на кілька сантиметрів лівіше серця. 20 лютого на передній край Майдану він пішов, попросивши благословення у священика, і був готовий до гіршого. Дядя Толя пам'ятає червоні плями крові на підлозі в готелі "Україна", де розгорнули медпункт Майдану, і чорне вбрання священика біля нього. Мертві лежали поруч з живими. Згодом стало зрозуміло, що Толя буде жити, але кістки лівої руки у нього немає. Німецькі хірурги вирішили за свої кошти вилікувати п'ятьох поранених з Майдану, і Толі пощастило опинитися серед них. Біль у понівеченій руці не давав заснути вночі, втім, він вирішив йти воювати, і жартує, що з металевою рукою майже термінатор.
Дядя Толя і ще один "воїн світла" Іванич – така собі майданівська розвідгрупа. Кому ще довіряти, якщо не товаришеві по революції. Щоразу, коли вони вдвох йдуть в рейд, по одній гранаті залишають для себе. На війні в одному окопі виявилися і ті, хто штурмував Майдан, і ті, хто його захищав. "Я в батальйоні "Донбас" був, а в батальйоні "Артемівськ" "беркутівці". І я пишаюся, що воював з ними. Є, звичайно, протиріччя, але пацани воюють, і вони патріоти по-своєму", – говорять бійці. А ось розвідник з позивним "Маклауд" зізнається, що прихильником Майдану не був, але це не заважає йому бути відданим патріотом своєї країни. У таборі бойовиків ходив по лезу ножа і знає, що напад готували давно.
"Війна не за Майдан. Вона давно назрівала, і Майдан тут зовсім ні до чого", – упевнений "Маклауд". Тим часом, у вежі сморід від пороху, а гуркіт від гармати такий, що дуже легко втратити слух. І найгірше, що бійці обкладені снарядами з усіх боків. Якщо потрапить противник, навіть кісток не знайдеш. Артилеристи ж жартують – майданівців не налякаєш. "Нехай ми будемо воювати, а не молоді. Ми ще не закінчили справу, яку почали на Майдані", – переконаний навідник Олександр Кравченко.