Олександр Остапкович. Фото: fakty.ua
Боєць добровольчого батальйону "Київська Русь" Олександр Остапкович пробув у полоні 5 місяців, після чого реалізував план втечі. Свою історію чоловік розповів виданню "Факти".
Інженер-будівельник з Броварів Остапкович, пройшовши Майдан, пішов воювати на схід добровольцем і вже в перший місяць потрапив у полон.
"У 11-му батальйоні "Київська Русь" чоловік прослужив всього місяць. В кінці серпня він виявився відразу на передовій, а 30 вересня Остапковіч разом з командиром сусіднього блокопоста, таким же добровольцем з Ірпеня Київської області Ігорем Багіровим, пішов у розвідку на територію ворога . Група українських військових нарвалася на засідку. Двох розстріляли відразу, а Остапковича і Кривогуба взяли в полон", – повідомляє видання.
Чоловік розповідає, що в бойовики щиро не розуміють, за що воюють українські солдати.
"У них одне питання: "Навіщо ти сюди прийшов?". Їх головна ідея – російський світ. Я ж намагався пояснити їм, що ми не проти російського світу, а за цивілізований спосіб життя. Але це як суперечка про якість хрону: вони говорять – він гіркий, а ми – білий. Пояснював їм і про Крим на доступній мові. Уявіть, говорив, що у мене горить будинок, я тушу пожежу, а сусід у цей час у мене шматок городу відібрав. Те ж саме зробила Росія. Я не приховував від них, що 19 лютого на Майдані виносив з-під куль поранених мітингувальників. А слово "Майдан" на них зовсім діє як червона ганчірка на бика: "Так ти ідейний?". Вони ж усі прекрасно розуміють. Досі використовують легенду про розп'ятого в Слов'янську хлопчика", – розповідає український військовий.
За словами Остапковича, більше за інших в небилиці про Україну та українців вірив російський військовий.
"У свій час серед охоронців був російський військовий. Коли він з'явився вперше, з побоюванням дивився на мене. Я сказав йому: "Не бійся. Я сьогодні вже кров пив. Тебе не зачеплю". Ні тіні усмішки. Якось він запитав мене: "А як живе Київ зараз?" Я йому цілком серйозно почав говорити, що людей силою змушують носити ошатний одяг, вечорами заганяють в кінотеатри і ресторани, щоб розважалися, в місті заборонено ходити у військовій формі. Під час мого безумного спічу він жодного разу не запитав: "Ти жартуєш?" Я ставлюся до них як до хворих і обдурених людей", – розповідає Олександр Остапкович.
Олександр Остапкович. Фото: fakty.ua
Тікати український військовий вирішив у березні.
"Втечу планував з першого дня. Вистрибнув з вікна години о четвертій ранку. Дійшов до окраїни міста, сховався в кущах погустіше і пересидів до вечора. Всю наступну ніч йшов вздовж річки, заходячи у воду, плутаючи сліди, щоб собаки не могли мене унюхати. Вранці вийшов до села. Один з будинків здався мені нежитловим і при цьому надійними. У ньому і сховався. Незабаром туди прийшла сімейна пара – будинок належав недавно померлій мамі жінки", – говорить Остапкович.
Місцеві жителі допомогли військовому пробратися на контрольовану Україною территорію.
"Мені пощастило, що ці люди виявилися проукраїнськими. Три тижні вони мене ховали, годували, допомагали зв'язатися з родиною і друзями, організовували мій виїзд. Розповідали, що в околицях на стовпах розвісили мою кольорову фотографію зі словами "розшукується особливо небезпечний озброєний злочинець"... Я їм буду вдячний до кінця життя. Вже потім, на території мирної України, знайшов будинок, де вони зможуть жити, якщо все ж наважаться виїхати з Луганської області", – пояснив чоловік.
Свою історію Алекесандр Остапкович виклав у заяві, яку він направив до Європейського суду. Олександр твердо вирішив: світ має знати, хто і за що воює на сході України, що відбувалося з ним і його побратимами.