/ Фото: Getty Images
Історія Світлани Дрюк спочатку стала прототипом для фільму-бойовика, а пізніше – для детективної драми, але вже в реальності. Танкістку, шпигунку і тренерку в одній особі визнали винною в створенні терористичної організації (ч.1 ст.258-3). Павлоградський міський суд призначив їй п'ять років з випробувальним терміном на 3 роки. Чим знаменита "Вітерець" і чому такий м'який вирок, розберемося в цьому матеріалі.
Що приніс з собою східний "Вітерець": як все починалося
Про Світлану Дрюк українці дізналися в березні після повідомлення СБУ про успішну спецоперацію, в ході якої з непідконтрольною частини Донбасу вдалося вивезти перебіжчика. Йшлося про заступника командира 11-го полку 1-го армійського корпусу РФ Світлану Дрюк.
Незабаром сайти сепаратистів почали писати, що Світлана Дрюк була викрадена, і показання дані нібито проти її волі, але в той же час підтвердили, що Дрюк була колишнім офіцером "Народної міліції ДНР".
У ЗМІ поширювалася інформація, що Дрюк передавала з Донецька до Києва важливі повідомлення, завдяки яким під Торезом знищили вісім російських танків. Дрюк приписували героїзм і з "іншого боку". Гучний фільм "Ополченочка", що розповідає про життя жіночого екіпажу танка бойовиків був заснований, як повідомлялося, також на історії життя Світлани.
Випадок зі Світланою Дрюк поставив серйозне питання – що робити з "подвійними агентами", людьми, які в певний момент протистояння вирішили змінити сторону конфлікту?
Програми для перебіжчиків
Як повідомлялося, Світлана Дрюк – важливий інформатор спецслужб. Не виключено, що це і зіграло ключову роль в суді.
"Не виключено, що була задіяна програма СБУ щодо повернення додому, і, можливо, вона пішла на угоду. Пошук компромісу – тема неоднозначна і ми не знаємо точної мотивації судді", – розповів нам військовий експерт Владислав Селезньов.
Керівник центру військово-польових досліджень Олександр Мусієнко вважає, що такий випадок може стати позитивним прикладом для тих, хто захоче перейти на українську сторону.
"Є як мінімум три статті Кримінального кодексу, пов'язані зі створенням, фінансуванням терористичної групи і участю в ній, які передбачають, що особа може бути навіть звільненою від кримінальної відповідальності в разі, якщо вона перебувала в терористичній організації, брала участь в діях, але пізніше добровільно з неї вийшла і почала співпрацювати зі слідством, надаючи цінну інформацію. Фактично, настає амністія.
Існує кримінальна практика, яка частіше використовується не в українських, а західних спецслужбах – отримання пом'якшення вироку або звільнення від покарання в разі співпраці зі слідством. Можливо, тут умовне покарання було отримане ціною співпраці зі слідством. У будь-якому разі, є судимість, кримінальне покарання є, але воно м'якше, ніж могло бути. Це ціна інформації, яку вона могла надати. Оцінивши інформацію, прокурори могли піти на угоду.
У нас давно діє програма довіри СБУ "тебе чекають вдома", яка визначає, що якщо люди не вчиняли тяжких злочинів, вони можуть добровільно здатися і співпрацювати з органами слідства, що здебільшого стає приводом для звільнення від кримінальної відповідальності.
Така програма працює, але не можна сказати, що багато людей нею скористалися. Однак такий прецедент, який набув розголосу, дійсно може стати прикладом для тих, хто хоче співпрацювати зі слідством і припинити бойові дії проти українських військових", – вважає експерт
У чому складність з 258 статтею?
Павлоградський міський суд, який виніс вирок Світлані Дрюк, лише перша інстанція. Вирок може бути оскаржений, і суду вищої інстанції належить пояснити, над створенням якої саме терористичної групи працювала Світлана.
Як пояснює кримінолог Ганна Маляр, класифікація злочинів як тероризм – поширена практика, адже на сході чотири роки тривала АТО, тобто операція по боротьбі з тероризмом. Складність в тому, що в подальшому звинувачені в тероризмі зможуть оскаржити такий вирок в Європейському суді з прав людини.
"Є системна проблема в тому, що люди, які брали участь в діяльності так званих незаконних формувань "ДНР-ЛНР" дійсно переступали норму закону, і їх дії, як правило, класифікуються як терористичний злочин – за 258 статтею. Це пов'язано з тим, що офіційна позиція влади до 2018 року полягала в тому, що відбувається терористична операція, і відповідно, терористична загроза. Ця кваліфікація є помилковою, адже на Сході (на території ОРДЛО – Ред.), крім збитого "Боїнга", немає інших ознак терористичних актів. Там є посягання на територіальну цілісність і суверенітет, а ці дії повинні кваліфікуватися за ст. 437 КК, це "підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни", цією статтею і охоплюється діяльність бойовиків.
Про те, що це юридично неправильна кваліфікація, знали правоохоронні органи, але в суди вони передають справи саме з цієї кваліфікації, тому первинна помилка відбувається на етапі оцінки дій прокуратурою. Звичайно, це підстави для людей, які засуджені за терористичний злочин, прийти до Європейського суду з прав людини і довести, що в їхніх діях немає складу саме цього злочину. Друга проблема – м'якість вироків в принципі за злочинами, що вчиняються проти української держави на сході України. Ця проблема пов'язана з тим, що за підслідністю ці провадження потрапляють в суди Донецької й Луганської області, де в основному працюють судді, які мають тісні родинні зв'язки з людьми, які проживають на окупованій території. У зв'язку з цим на суддів часто чиниться тиск, в цій ситуації вони бояться виносити жорсткі вироки. Це – системна проблема і українська влада цю проблему не вирішувала з 2014 року. Насправді, рішення було дуже простим – потрібно було на час війни змінити підсудність і розподіляти ці справи в інші області, де немає ризику, або проводити "обмін суддів". Але це не було зроблено", – говорить Маляр.
Раніше ми писали, що російський журналіст і публіцист Олександр Невзоров вважає, що заступник командира "танкового полку ДНР" Світлана Дрюк перейшла на бік ЗСУне через операції української контррозвідки, а через відразу до ситуації на окупованих територіях.
Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" розповідали про те, як так звані "харківські терористи" отримали довічний термін і були відпущені, оскільки вони заявлені Росією на обмін полоненими.