У Донбасі люди навіть пошепки бояться говорити погано про "ДНР", а сміливцям бойовики погрожують "відрізати вуха"

24 червня 2014, 07:30
Терористи "заарештовують" місцевих жителів і садять в підвали

Бойовики погрожують місцевим жителям. Фото: novosti.dn.ua

У російських ЗМІ за антитерористичну операцію на сході України міцно закріпилося прикметник – "каральна". Однак дії самих бойовиків, які пригнічують будь-який мирний протест в Донбасі, спрямований на викриття самопроголошеної "Донецької народної республіки", залишаються за кадром. А між тим, сміливців, які вирішили висловити свою думку, відмінну від позиції так званої ДНР, наздоганяють реальні покарання. "Сегодня" вирішила дізнатися, як у Донбасі живеться тим, хто відкрито пішов проти "ДНР".

Так, топ-новиною минулих вихідних став вчинок мешканців селища Шабельківка поблизу Краматорська, які прогнали збройних сепаратистів і розібрали блокпост бойовиків. Розплата не змусила себе довго чекати: в селище прибули бойовики і викрали братів Олексія та Романа Хохотву, яких звинуватили в організації зносу блокпоста. Зараз братів доставили в будівлю захопленого управління СБУ в Краматорську і до теперішнього моменту про їх долю нічого невідомо.

Але якщо в Краматорську місцевим жителям вдалося організувати хоча б невеликий протест, то зробити це в Слов'янську, який повністю контролюють озброєні терористи – неможливо. "Це з області фантастики, – скаржиться "Сегодня" місцева мешканка Олександра Чистякова. – У нас все дуже бояться. Особливо після історії з депутатом горлівського міськради Володимира Рибака, який тільки лише хотів зняти прапор "ДНР" у міськраді, а в результаті його викрали і жорстоко вбили. На жаль, повстати проти терористів ніхто не наважується. Люди навіть пошепки бояться говорити про своє невдоволення".

За словами Чистякової, незадоволених діями самопроголошеної "ДНР" відловлюють навіть у соціальних мережах. "Нещодавно я натрапила на повідомлення одного користувача, мовляв, така-то людина, що проживає за такою адресою, постійно контактує з "Правим сектором" і регулярно передає повідомлення про положеннях бойовиків. Мовляв, прийміть заходи. Ці повідомлення не поодинокі й навіть заохочуються. Що з цими людьми потім відбувається – невідомо", – додала місцева мешканка.

Донедавна невідомою залишалась і доля бранця 23-річного Кирила, якого озброєні люди схопили в Горлівці. "Мене "заарештували", провели в будівлю і ретельно оглянули особисті речі, – розповів Кирило. – Потім мене поставили на коліна, зв'язали руки скотчем, і почали вирішувати, що зі мною робити далі. Фізичної сили, на щастя, до мене не застосовували, але постійно тиснули морально – "може йому вуха відрізати" або "так в Слов'янськ його треба, там все вирішать".

Після значного морального тиску бранця відвезли на територію захопленої військової частини, попередньо зав'язавши очі. "Там мене допитали, запитували, де дислокується "Правий сектор", про який я і знати нічого не міг, і повели в підвал, де я просидів сам кілька годин. Десь до 5-6-ї ранку мене не чіпали, і я зміг трохи поспати, а потім мене забрали на "суспільно корисну справу" – вимити підлогу в казармі і винести мішки зі сміттям. Після цього мене повернули в підвал, а десь близько 10 ранку за мною прийшли, знову відвели до тієї людини, який мене допитував. Після нетривалої бесіди про моє "неправильному поведінці" мене проводили з частини і відпустили додому", – зазначив Кирило Запашний.

Однак врятуватися, так як Кирилу, вдається далеко не всім. Мешканки Краматорська Ірина Успішна і її мати Софія, які наважилися прогнати зі своєї вулиці мікроавтобус з бойовиками, змушені були стати біженка. Жінкам на телефон стали приходити повідомлення з погрозами, тому Ірині з мамою і двома дітьми довелося переїхати в Тернопільську область. Втім, жінки не жаліють про свій вчинок. "Наші знайомі, які думають точно так же, як і ми і виступають за єдність України – готові підтримувати армію, готові вийти і проганяти терористів від своїх будинків", – каже Ірина Успішна.

Її мати Софія зазначила, що, незважаючи на західноукраїнське гостинність хоче повернутися в Слов'янськ. "Я сумую за домом і дуже люблю своє місто, адже я в ньому народилася, виросла і прожила все життя, але зараз дуже страшно туди повертатися", – скаржиться Софія Успішна
.